“…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон”, – таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного “Тигролови”. Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’язнів на каторгу, з якої немає повернення… Зачин роману несе в собі своєрідно запрограмовану ідею всього твору. Мчить колією поїзд-дракон, який має черево, “натоптане вщерть” тисячними жертвами. Що це за поїзд
Той поїзд – таємнича і страшна “легенда про зникнення душ”. Його веде паровоз-голова “Йосиф Сталін” і підпихає демон “Фелікс Дзержинський”. Це етапний ешелон ОГПУ – НКВД, який летить у чорну темряву, у прірву, в небуття.
Автор порівнює вагони цього страшного поїзда-дракона із суглобами з шістдесятьма рудими домовинами, бо вони заживо ховають у собі тисячі людей. Мчить дракон, несе в собі тисячі “приречених, безнадійних, змордованих – хоче замчати їх у безвість, щоб не знав ніхто, де і куди”. А “крізь загратовані діри” цього ешелону смерті тоскно дивляться “грона
Це чесні трударі – полтавські, катеринославські й херсонські “куркулі”, “державні злодії”, суджені “за колоски”, та й інші “вороги народу” – вчені, вчителі, селяни, робітники, ворожість яких проти народу в тому, що надто його люблять і бажають бачити його вільним і щасливим. Цей поїзд – уособлення зла і смерті, він символізує загрозу знищення українського народу, а також представників інших націй великої радянської імперії, що були цвітом своїх націй, – творча та наукова інтелігенція, військові кадри тощо. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона “здіймається на крила”, “шугає і б’є крильми над стіною дракона”, “мелодія дедалі стає потужнішою, кипить, вирує”, і оскаженілі вартові безсилі спинити її.
Бо то – голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)