8 КЛАС
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ
Символічне значення образу поетеси Марусі Чурай для України
Зпортрета Ф. Самусєва на нас дивиться дівчина з гарним обличчям та очима, повними невимовного суму. Це – Маруся Чурай.
Людська душа – завжди таємниця. Інша річ – душа поета: вона відверто і повністю розкривається у творах. Якщо замислитися про це, то стає навіть трохи тривожно: читаючи вірші поета, кожен має унікальну можливість зрозуміти його душу, прилучитися до почуттів митця, стати свідком високої трагедії цієї душі.
Що ми знаємо
Достовірні дані про дівчину, яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа в Полтаві – місті, де вона народилася, 1658 року. А пам’ять про Марусю Чурай народ зберіг у своїх легендах і переказах.
За переказами, Маруся Чурай народилася у 1625 (за іншими версіями – у 1628 або 1629) році в сім’ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який в 1648 року був спалений у Варшаві на багатті як бунтівник, залишилася житизматір’ю у Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями
Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього чотири роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу – Ганусю із заможної полтавської сім’ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але його випадково випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іскра, де зазначалося дарувати їй життя “за заслуги її батька та солодкі пісні”. Цікаво, що в радянські часи Іван Хоменко, розшукуючи матеріал для свого твору “Маруся Чурай”, знайшов у бібліотеці АН УРСР цей цікавий документ – текст вироку полтавській піснетворці.
Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними – 1652 року в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою и когось з українських монастирів).
Історія трагічна, заплутана, сповнена пристрасті, але не така вже й унікальна, якби не слова наказу про помилування за “солодкі пісні”. Це те, що робить історію дійсно унікальною, а постать Марусі – символічною.
Ім’я Марусі Чурай пов’язують із початком розвитку української поезії і пісні у козацькі часи. Лише через десятки років ми дізналися, що творцем багатьох козацьких пісень і їх виконавицею була Маруся Чурай. Природа наділила дівчину чарівною вродою та талантом складати пісні і заворожувати людей своїм співом, вона мала добре серце, чутливу душу.
Образ Марусі Чурай виступає в єдності і образом України, українського народу. У народнопісенній творчості образ Марусі – символ прекрасної пристрасної любові, відплати за зраду, великого жіночого болю.
Отже, Маруся Чурай – символ пробудження української народної пісні; символ України, українського народу; дівочої чистоти і вроди; вірності і палкого коріння; міцності духу; великої сили волі; співочої душі України; пісенного таланту українського народу; відплати за зраду; великого жіночого болю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)