У поемі “Мцыри” М. Ю. Лермонтов описує мир внутрішніх переживань головного героя – хлопчика Мцыри. Вся поема являє собою монолог Мцыри, його сповідь ченцеві. Доля з дитинства прирекла його на Сумовите монастирське існування, що було зовсім чужо його палкій, полум’яної натурі.
Неволя не Змогла вбити в ньому прагнення до волі, навпаки, вона ще більше розпалила в ньому бажання за всяку ціну \”пройти В рідну країну\”.
. Ув’язнений у монастир, він порівнює себе із блідим листком, що виріс меж сирих плит. Коли юнак повинен Прийняти
Утікши під час грози з монастиря, Мцыри Вперше бачить мир, що був схований від нього монастирськими стінами. Тому він так пильно вдивляється в Кожну картину, що відкривається йому,, вслухується в багатоголосий мир звуків. Він зберігає в пам’яті \”пишні поля, Пагорби, покриті вінцем дерев, разросшихся навкруги\”, \”гірські хребти, вигадливі, як мрії\”.
Вирвавшись на волю, Мцыри разом із сонними квітами піднімає голову, коли озолотився схід. Дитя природи, Він припадає до землі й довідається таємницю пташиних пісень, йому зрозумілий
Йому чудиться, що його \”старанний Погляд\” міг би стежити через прозоруу синявий неба поле ангелів. Мцыри, повний полум’яних страстей, похмурий И самотній, в оповіданні-сповіді розкриває свою \”душу\”. Його бажання довідатися, \”для волі иль в’язниці на це світло народилися ми\”, обумовлено жагучим поривом до Волі.
Короткі дні для втечі це для нього воля. Тільки поза монастирем він жив, а не животів
Тільки ці Дні він називає блаженством. Трагічна самітність у монастирі загартувало волю Мцыри. “Душею дитя, долею чернець\”, він був одержимо \”полум’яною пристрастю\” до волі, спрагою життя. Справжнє життя Мцыри стисле до трьох днів. І у свою передсмертну годину, усвідомлюючи трагічну безнадійність Свого положення, герой не проміняв її на \”рай і вічність\”.
Через все своє коротке життя Мцыри проніс Могутню пристрасть до волі, до боротьби. Автор твору: Шабанов Дмитро [email&;#160;protected] ru
(1 votes, average: 5.00 out of 5)