Доня Запитала свого батька, що таке любов. Це питання схвилювало його: адже тепер він буде розмовляти не з маленькою дитиною, а з юною жінкою. Бажаючи щастя своїй доні, батько зауважує, що вона буде щасливої, якщо буде мудрою. Тому тепер його слова до доні будуть не такими, як раніше, тому що він буде намагатися передати їй життєву мудрість, прагнучи, щоб з кожного батьківського слова, як з маленького зернятка, народжувалися паростки її власних поглядів і переконань
Василь Олександрович згадує свою бабусю Марію, що була для нього найближчою
Давно це було. Створив Бог мир, розселив всіх живих істот на землі, навчив людей землю обробляти, сіяти, будувати й пообіцяв прийти через рік, щоб подивитися, як вони живуть. А коли прийшов, побачив у їхніх очах незбагненну красу й невідому силу. Це була любов. Але ніхто не зміг пояснити Богу, що це означає.
Він розсердився й покарав людей – вони почали старіти. І коли прийшов
От що таке любов. Це вічна краса й сила людська. Живуть і продовжують свій рід тисячі живих істот, але любить тільки людина. І, властиво, тільки тоді, коли він уміє любити, він і є Людиною. З листа Василя Сухомлинского випливає, що любов є основним мірилом нашої людяності.
Виміряти цим мірилом своїх сучасників. Свої роздуми записати
Про любов, кращому з почуттів, дарованих людині, сказано багато прекрасних слів, створені сотні чудових книг і картин. Любов одухотворяє, робить краще й содержательней життя, наповнює його світлою радістю. Але не кожному дано ввійти в цей храм взаєморозуміння, взаємодопомозі й взаємній відвертості, де двоє людей стають єдиним цілим.
На жаль, багато моїх сучасників не вважають любов основним мірилом нашої людяності. Можливо, вони втратили первозданний дух цього почуття, що запалювало серця багатьох поколінь на подвиги, кидало виклик смерті. А можливо, просто змінилися часи.
Чим же ще пояснити, що шляхетність, просвітленість і навіть якась загадковість любові поступилися місцем користі, егоїзму й амбіційності. Звичайно, я узагальнюю, тому що життя багатогранне й кожна людина неповторна, і все-таки…
Напевно, на теперішню любов здатні лише чисті серцем душі, не заплямовані цинізмом, – і тоді стіни зачерствілості руйнуються, а на тих руїнах проростають тонкі паростки животрепетної любові, від якої зводить дух. Я впевнений: на якій вершині прагматизму ми б не стояли, любов неодмінно створює чудо, переборюючи будь-які, навіть немислимі, перешкоди. І спасибі тим моїм сучасникам, які, незважаючи на автоматизированность нашого миру, піднімаючись у цьому високому почутті, піднімають і інших! На мою думку, тільки тоді любов до однієї людини переростає у всеохоплюючу любов до всього сущому