Щастя. Тлумачний словник дає нам таке визначення щастя: це стан людини, який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого буття, повноті і усвідомленості життя, здійсненню свого людського призначення. А звідси випливає, що у кожної людини воно різне, що щастя є “мале” й “велике”.
… Вівторок. Шість уроків. На чотирьох мене опитували.
Славний, трудовий день для мене. Але не відчуваю втоми, тільки задоволення. Мене похвалили, я одержала “10” і “12”.
Що ж принесло мені задоволення і зробило щасливою?
Ой доню! Все гарне на світі Дається не дурно людям! А буває інакше. Прийшла зі школи, втомлена, чомусь засмучена, розбита.
Підійшла матуся, приголубила, поцілувала. Мені так хороше, відчуваю себе цілком щасливою. …
Випускний вечір. Урочиста частина. Я вперше одержую документ про освіту. Я вперше танцюю до ранку, зустрічаю світанок. Я з друзями своїми, а хтось дивиться на
Оце і є мале щастя. А велике? У невтомній творчій праці ми зможемо здобути людське щастя.
В унісон цьому творчість Г. С. Сковороди. Роздумами про щастя людини й шляхи його досягнення вся його творчість. Читаючи його вірші, байки, доходиш висновку, що спізнати щастя, досягти його – означає дослухатися до голосу серця, жити в гармонії зі світом, з природою, Богом, людьми, бо тільки те приносить щастя, що передбачено тобі “блаженною натурою”. Те, чого прагнеш, з тобою, Воно, друже, – всередині тебе, Якщо задоволений долею, будеш спокійний.
Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіє. “Дізнайся, що називаю щасливим життям”
Читаючи твори Г. Сковороди, я погоджуюсь з теорією “сродної” праці, тобто улюбленої. Творча і улюблена праця – це щастя. Я погоджуюсь з тим, що щастя “всередині” тебе: у твоєму чистому серці, у твоїй душі, що живе за законами Божими і за велінням Божим. А тому – самовдосконалюйся! Але… щасливий “той, хто задоволений тим, чим володіє…”
Як це? Може, я не глибоко мислю? Та це ж стояти на місці. Не самовдосконалюватись, не прагнути до кращого. Прагнути до кращого – це теж потяг до щастя.
Лікар Платон Кречет (О. Корнійчук “Платон Кречет”) готувався до майбутньої професії, наполегливо здобував знання. Ставши лікарем, підвищував свій фаховий рівень, любив свою працю, а ще мріяв продовжити життя людей, щоб були здоровими, щасливими.
Це благородна мета. І від цього був щасливий. Мав улюблену працю і служив людям. Отже, і О. Корнійчук (“Платон Кречет”), і Г. С. Сковорода стверджують думку про те, що праця не з примусу, а за покликом серця дає моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим. Я хочу бути лікарем. Це моя мрія. І якщо вона здійсниться, я буду щасливою.
Бо це мій внутрішній голос, що закликає чесно служити людям – продовжити життя людини, побороти передчасну старість.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)