Шерлок Холмс (англ. Sherlock Holmes) – герой повістей А. Конан Доїла “Етюд у багряних тонах” (1887), “Знак чотирьох” (1890), “Собака Баскервилей” (1902) і збірників оповідань “Пригоди Шерлока Холмса” (1891), “Спогаду про Шерлоке Холмсе” (1892-1893) і інших. Образ незвичайно спостережливої людини, здатного розгадати якусь головоломну ситуацію, пояснити щось, казавшееся непоясненим, з’явився в літературі до Конан Дойла.
Эдгар По створив Дюпена й Леграна, попередників Шерлок Холмс. У. Коллинз написав детективний роман “Місячний
А. К. Дойл продовжив розробку жанру й зробив це настільки успішно, що багато читачів повірили в реальність Ш. Х., почали писати листа на Бейкер-стрит, де, як відомо, жив цей геніальний детектив, ділячи квартиру зі своїм другом і літописцем доктором Ватсоном. Подібну пару першим описав Э. По – поруч із неабиякою особистістю перебувала людина досить звичайних достоїнств, недурний, але й не здатний осягти хід міркувань свого друга й тому нужденний у поясненнях, які також необхідні
Доктор Ватсон – зацікавлений спостерігач, а часто й учасник пригод Ш. Х., із замилуванням стежить за його роботою й описивающий її у своїх оповіданнях. Завдяки його записам нам стали відомі методи, звички й особливості Ш. Х. Воістину це була зовсім унікальна людина, його розум не знала рівних, і він вибрав незвичайну сферу застосування своїх дарувань – криміналістику, віддавши власний інтелект розслідуванням незрозумілих убивств, страшних загадок або таємничих зникнень. Як суперник Шерлок Холмса (правда, досить смішного й напрочуд нетямущого) виступає професійний детектив Скотланд-Ярда Лейстрейд, що часто приписує собі успіхи знаменитого детектива-аматора
За традицією, що бере початок в англійському дендизме, аматор, що робить що-небудь із одного тільки інтересу й власного задоволення, вище професіонала, що працює заради шматка хліба. Саме тому Конан Доїв за допомогою доктора Ватсона всіляко підкреслює, що його герой – джентльмен, що любить на дозвіллі розгадати одну-дві кримінальні загадки й вибирающий найцікавіші для себе. Ш. Х. може відмовитися від справи герцога, що обіцяє нечуваний гонорар, і зайнятися історією простої гувернантки, що не має ні гроша. Король Богемії пропонував йому дорогоцінний перстень, але Ш. Х. попросив замість лише фотографію жінки, що змогла розкусити його задум і викликала тим самим його замилування.
Особлива чарівність цього образа пов’язане з тим, що в ньому дивно сполучаються неймовірна спостережливість, гострий розум із простими людськими прихильностями й слабостями. Шерлок Холмс – прекрасний скрипаль, він любить музику, тютюн і часом здатний цілими днями лежати на дивані, розкурюючи трубку й віддаючись роздумам. Але періоди апатії переміняються припливами скаженої енергії, і от він знову готовий мчатися на інший кінець Лондона, щоб улаштовувати засідку або вивчати місце події. Блискуча розгадка й піймання злочинця – звичайний фінал таких історій
Проникливість Шерлок Холмса здається надприродної, але його пояснення завжди прості, і нездогадливий доктор Ватсон з досадою констатує, що й він міг би сам догадатися, якби звернув увагу на ту або іншу деталь. “Ви дивитеся, але ви не спостерігаєте, а це більша різниця”,- пояснює Ш. Х. секрет свого мистецтва
Нащадками Ш. Х. у детективному жанрі стали Эркюль Пуаро, комісар Мегрэ й багато хто інших персонажі
(2 votes, average: 4.50 out of 5)