9 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
II варіант
Вже більше двохсот років користується успіхом у читачів поема “Енеїда” Івана Котляревського, що поклала початок періоду нової української літератури. На мою думку, ця поема ніколи не буде забута, бо в ній відбилися не тільки проблеми суспільства, що існували за часів письменника, а й вічні проблеми морального характеру.
Запозичивши сюжет і героїв “Енеїди” у Вергілія, Іван Котляревський надав своєму твору національного забарвлення і підкорив актуальним проблемам тогочасної
В образах богів, царів і героїв автор змалював поміщиків і чиновників, що постають перед читачем хабарниками, п’яницями, жорстокими і некультурними. Маючи на меті висміяти українське панство, Іван Котляревський характеризує його грубими і просторічними словами. Іскристий гумор і насмішкувата розповідь, що домінують у творі, переростають у сарказм, коли йдеться про моральну розбещеність панівної верхівки, крутійство і легкодухість її представників. З метою розкриття пороків і аморальності олімпійців, письменник зображує їх заземлено, знижено.
Зевс змальовується
При змалюванні богів автор вдається до грубих висловів, так, Юнону за її злі інтриги і витівки названо “сучою дочкою”. Просторічні елементи невід’ємні від описів панівного прошарку: “Боги… із неба виткнули носи… як жаби літом із роси”, “вельможі на йолопів були похожі”. Сатиричний аспект зображення богів і царів сприяє викриттю паразитичного образу життя панства, показу вад суспільства – продажності, хабарництва, зловживання становищем. Хабарництво у творі показується звичайною, мало не узаконеною справою. Здійснюючи свою інтригу проти Енея і троянців, Юнона просить бога вітрів Еола за хабара зчинити бурю на морі.
За заведеним порядком Еней обіцяє Нептуну “півкопи грошей” – і той втихомирює море. Вільне, безцеремонне, а то й
Знущальне поводження поета з богами і царями виходить з бажання висміяти і осудити найвищу верству суспільства. Сатирична характеристика духовної атмосфери життя богів знімає з них ореол святості й величності. Навіть богині, святі і непорочні у Вергілія, тут, “як перекупки горланять, одна одну безчестять, ганять і рід весь з потрухом клянуть”.
Наділивши представників вищих сфер буденними рисами чиновного панства, письменник показав, як проходить їх життя: у пиятцтві, сварках, інтригах.
Жорстокою, гострою сатирою позначені в поемі ті місця, де йдеться про бездіяльне, обмежене в інтересах і життєвих заняттях, грубе, користолюбиве поміщицтво і чиновництво. Так завдяки бурлескно-травестійному стилю Іван Котляревський зумів відбити у творі правду життя, осудити панівну верству тогочасного суспільства.