Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 р. в селі Дермань (тепер Рівненська область) у досить заможній селянській родині.
Навчався в народній школі в с. Телявці і Кременецькій приватній гімназії.
Уже в роки еміграції деякий час навчався у Бреславському університеті та Українському вільному університеті у Празі.
У 1928 році був призваний до польського війська, потім дезертирував до Німеччини.
Ще під час навчання у гімназії опублікував у варшавському часописі оповідання “На старих стежках” (1926 p.). Потім друкувався
1932 р. написана повість “Кулак”, у якій письменник підносить проблему селянина.
Але, мабуть, першим справжнім досягненням прозаїка стала повість “Марія”, у якій описувалися страшні голодні 1932-33 роки в Україні.
У 1936 р. Самчук закінчує роман “Гори говорять”, присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність.
Протягом 1941-1944 pp. жив в Україні, редагував рівненську газету “Волинь”.
1944 р. знову приїздить до Німеччини, де
1948 р. Улас Самчук переїздить до Торонто. У роки еміграції виходить кілька його книжок: “Морозів хутір” (1948 p.), “Юність Василя Шевченка” (1946 р.), “На білому коні” (1955 p.), “Чого не гоїть огонь” (1959 p.), “Втеча до себе” (1953-1982 pp.), “На коні вороному” (1975 р.), “Плянета Ді-Пі” (1979 p.).
У 1980 р. виходить роман “Слідами піонерів”.
Улас Самчук помер 9 липня 1987 р. у Торонто.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)