Романтизм творів молодого Тараса Шевченка
(балада “Причинна”)
Спостерігаю стрімкий красивий осінній захід сонця. Ще зелені дерева, але вже з пожовклим листям накриває велика тінь передвечірніх сутінків. Вона повільно насувається, мов поглинає у себе все, позбавляючи сонячного світла.
Сонце останніми променями прощається з землею і ховається за обрієм.
Восени усі підбивають підсумки: люди збирають урожай, тварини запасаються на зиму – усі готуються, щоб правильно і гідно зустріти новий оберт життя, те, що може багато
А може – навпаки? Чи існує вічне кохання, а чи зникає воно із закінченням земного життя?
“Реве та стогне Дніпр широкий” – відомий початок одного з найперших творів Тараса Шевченка. Сила і міць розбурханої природи – широкі впевнені мазки молодого талановитого художника. Грізний широкий Дніпро, що реве, мов поранений звір, гори-хвилі, лиховісне гукання сичів. Лише слова, але мимоволі схиляєшся перед силою стихії, серце стискається у передчутті невідворотної
За старослов’янськими легендами саме в цю пору всі створіння потойбічного світу виходять на землю…
У “Причинній” я відкрила для себе зовсім іншого Шевченка. Любов’ю до. України так само насичений кожен рядок, але виявляється патріотизм не у прямому розмірковуванні про її долю, не у твердості і непохитності, а у відтворенні дивовижної культури, вірувань, замилуванні природою, людьми.
Перебуваючи у Петербурзі, молодий, тоді ще майбутній, письменник стужився не тільки за рідною мовою: за усім, що було таким близьким. Активно спілкуючись із митцями-ро-мантиками, він і сам пише твір у відповідності з їх традиціями, дуже близькими до фольклорних. Природно, що у рядки на папері виливаються спогади про край, де залишилось серце автора, і перед нами постає оповита смутком, але яскрава і неповторна у своїй красі батьківщина.
Сумна історія вічного кохання – це не тільки “Ромео і Джульетта”, “Юнона і Авось” – тема найактуальніша у світовому мистецтві, багато хто намагався осягнути та виразити глибину чудового неймовірного уміння людей знаходити одне одного і кохати все життя, і навіть поза життям залишатися разом назавжди. Звісно, безліч народних пісень оспівує красу почуттів закоханої пари.
Романтична, але трагічна історія закоханих не залишила байдужим і Т. Шевченка. Дівчина-сирота надзвичайної краси (навіть русалки довго не могли відвести погляду від неї), як потопаючий за соломинку, тримається за єдину рідну людину, єдиного коханого у її житті, вона чекала б на нього роками, а то й десятиліттями:
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла.
Письменник милується на “біле личко, карі очі” дівчини і ніби з глибини душі виривається крик співчуття:
Така її доля… О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
Коли зникла остання надія і навіть ворожка не змогла допомогти і лише притупила тугу, перетворивши дівчину на примарну білу тінь, закохана віддала своє тіло землі, а душа злетіла на небо. Можна вважати цей образ трагічним. Козак, який теж мав щирі почуття і так поспішав, помер разом із нею. їм не судилося побачитись на землі, але вони, кохаючи одне одного, зустрілись на небі.
Лиш явір та калина – символи вірності, постійності і дівочої краси, – щебет соловейка на могилі та русалоньки, які уночі виходять з Дніпра грітись, нагадують про незвичайну історію. Життя триває.
Дивно, але в мене цей твір викликав не смуток, навпаки, тільки надію, що і в наш час може існувати таке кохання.
Тарас Шевченко впевнено ступив на літературну стежину, яка потім стане широким шляхом. І приніс із собою відчуття найтонших нюансів людських переживань і вміння їх майстерно відтворити. Глибоке знання народної творчості, традицій (що дало тему і манеру викладу для балади: образи, постійні епітети, пестливі слова, народна символіка), вірувань, демонології (ворожіння, русалки, що здатні залоскотати). Письменник уміє бачити навколишній світ і передавати його красу у розмаїтті барв і звуків: “укрупнена”, як у всіх письменників-романтиків, переважно нічна природа, створює емоційний фон.
Усі ці особливості творчої манери дають нам право назвати баладу “Причинна” романтичним твором і зауважити, що її автор – справжній митець, художник слова.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)