Зацікавленість читачів і критиків викликав і найвідоміший роман Апдайка “Кентавр” (“The Centaur”, 1963), відзначений Національної книжкової премії. Дія в ньому охоплює лише кілька днів січня 1947 року. Події відбуваються в містечку Олинджер, у штаті Пенсільванія.
Оповідання ведеться від імені Питера Колдуелла, художника, що згадує свого батька Джорджа Колдуелла, учителі біології, людини доброго, вразливого, невдахи в житті. Складна, оригінальна композиція роману дає можливість робити екскурси як у минуле, так і в Майбутнє. Своєрідність
Продовжуючи традиції Дж. Джойса, автора “Улисса”, а також тенденції до “міфологізації” у сучасній літературі ( Гарсия Маркес, М. Фриш і ін.), Апдайк поклав в основу добутку античний міф про шляхетного кентавра ( напівлюдині-напівконі) Хироне, що, будучи пораненим отруєною стрілою, страждаючи від невиліковної рани, пожертвував подарованим йому безсмертям на користь Прометея.
При цьому герої й ситуації міфу прозоро співвідносяться з персонажами, які діють у навмисне приземлених, реальних обставинах післявоєнної Америки.
“Дока” еплтон – Аполлонові, директор школи Зиммерман – Зевсу, а містечко Олинджер викликає асоціації з Олімпом. Така двухплановость роману, його несподівана форма викликали жваві дискусії. Висловлювалася думка, що структура роману недостатньо органічна, у чомусь штучна.
Апдайк так пояснював свій задум: “Я хотів, щоб реалістичне відображення й міфи, взаимопрникающие, доповнювали один одного й дійсність створювала оболонку міфу”.
Очевидно, що таким прийомом Апдайк хотів підкреслити “одвічність” морально-етичних проблем, порушених у романі, незмінність властивостей людської природи, протиборство розумн і чутливого почав, добра й зла, “неба” і “пекла”. Разом з тим Апдайк виявив художню гнучкість, він змінив манеру, форму оповідання
(1 votes, average: 5.00 out of 5)