Пригодницький роман широко представлений у світовій літературі і у творчості Ф. Купера, О. Дюма-батька, Е. Сю, Р. Л. Стівенсона і багатьох інших авторів. Але роман Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” хоча й позначений як “пригода”, все ж не може бути названий пригодницьким у повному розумінні слова. Але його мета – не стільки розважити читача авантюрною інтригою, скільки привернути його увагу до больових точок суспільства, сучасного письменнику.
Чому саме таку форму обрав Ч. Діккенс? Передусім тому, що без авантюрної інтриги
Та й щасливий фінал – це теж прикмета пригодницького роману.
Головний герой – Олівер Твіст – дитина, а це означає, що найкращий спосіб розкрити його характер – показати в дії, у мінливих обставинах. І письменник
А різка зміна життя після спроби пограбування біля книжкової крамниці, доброта людини, яка пожаліла Олівера, переконують хлопчика, що чесність, доброта, порядність – не порожні слова. І найгіршою є не стільки бруд фізичний, скільки ниці людські пороки, якими керуються люди типу Сайкса чи головного наглядача робітного дому.
І неважливо, щиро непорядна людина чи живе подвійною мораллю,- це все недобре, бо правда лише одна: зовнішні манери порядної людини нікого не введуть в оману, якщо насправді це не так. І зрозуміти це Оліверу допомагають власні спостереження у стрімко мінливих життєвих ситуаціях. Таким чином, авантюрна інтрига у творі “Пригоди Олівера Твіста” підпорядкована загальному задуму і розкриттю ідеї роману.