Постановкою цієї проблеми можна завершити вивчення лірики Ліни Костенко, не забуваючи при цьому постійно включати в розмову нові добутки поетеси, які наша велика сучасниця подарує своїм читачам у майбутньому. Відтоді, коли ” Маруся Чурай ” уперше прийшла до читача, а це був рік 1979, роман зібрав численну аудиторію щирих прихильників Творчості Ліни Костенко. Тепер, уже з певної тимчасової дистанції, можна назвати той рік щасливим для України.
Критика, відразу ж зреагувавши на подію, удивляється у високомистецький мир роману, шукає аспекти
Видавнича доля роману. Варто розповісти, що життя добутку починалося не просто. “Обвинувачення внутрішніх рецензентів, причому докори навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як років на шість… Лише після спеціальної постанови Сполучника письменників України добуток був випущений в 1979 році “Радянським письменником”.
Такі важливі, на наш погляд, моменти не слід випускати з поля зору, оскільки повинні, як помітила на недавнім засіданні президії правління Сполучника Письменників
Безперечно, напрямку вивчення роману можуть бути разнообразнейшими, але сам оптимальним бачиться саме проблемно-тематичний шлях аналізу. З іншого боку, такий варіант роботи дасть можливість учням поглибитися в тонкість тексту, відчути власним доторканням найменші його нюанси, глибинну філософію роману, дасть можливість для розвитку самостійного мислення в учнів, навичок дослідницької роботи, дозволить краще реалізувати мету й завдання поглибленого вивчання літератури. Така потреба обумовлена сверхзаданием, що з’явилося перед суспільством, а найбільше гостро – перед школою: духовне відродження нації як єдиний порятунок від морального й фізичного вимирання
У цьому аспекті обнадеживающе звучать слова М. Слабошпицкого: ” Маруся Чурай” Ліни Костенко – не просто наша обкрадена й принижена Історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII сторіччя. Це історія, що осмислює саму себе, що мислить історія. Це партитура вічних мотивів духовного буття народу. …Якщо в національному письменстві є такі добутки, як “Маруся Чурай”, значить воно небезнадійно, і небезнадійна доля того слова – воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, що не має сентиментов до жодного народу”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)