Роль образів у розв’язанні основних проблем роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”

Творчість Ліни Костенко – це мужність та зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним та майбутнім. Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” побачив світ у 1979 році. М. Слабошпицький, український літературознавець, відзначив: “Маруся Чурай” Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це – історія,

яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття народу”.

Але розглядати твір тільки як історичний не можна. Необхідно підійти й до розв’язання проблеми “людина і час”, “людина і світ”. Маруся Чурай – головна героїня роману. У цьому образі органічно переплелося особисте й загальнонародне.

Вона – натура творча, а тому особлива, з ніжною, вразливою душею. “Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа”. Таку оцінку дає піснетворці Іван Іскра.

Саме йому доля вивела Марусю у двох величинах: коханої дівчини та

художника незвичайного таланту. Роман починається сценою суду, в якій виявляється ставлення героїв роману до дівчини. Для одних вона – гордість, душа народу, для інших – вбивця. Маруся болісно переживає драму – зраду Гриця Бобренка, який сам випив зілля, яке вона приготувала для себе. їй здалося, що “нікому немає гірше в світі”, як їй. Маруся розуміє, що “нерівня душ – це гірше, ніж майна!” Бо Бобренко – непевний у поглядах, запопадливий перед багатством: “Від того кидавсь берега до того, любив достаток і любив пісні.

Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані”. Його роздвоєність ятрила серце Марусі. Але лікували пісні, які служили народові.

На початку IV розділу роману авторка пише: “Тут, може, ідеться про долю країни! – а я про чиєсь там одненьке життя”. А може, історія країни й складається з мільйонів людських доль? Щасливих, трагічних, талановитих, пересічних.

У творі зображена ціла галерея образів: мужніх Леська Черкеса та Івана Іскри, легендарного Богдана Хмельницького, мудрого діда Галерника та багатьох інших. Це вони допомогли Марусі визначити справжнє місце її таланту у житті. Шлях на прощу з Полтави до Київської лаври став прозрінням дівчини, усвідомленням причетності до долі народу. Мандри з дяком показали героїні горе розтерзаної України і в минулому, і в сучасному.

Маруся зрозуміла, що її горе є мізерним у порівнянні зі всенародною трагедією: “Комусь на світі гірше, як тобі”. Душа дівчини наче оживає від дотику до страждань співвітчизників. Так Ліною Костенко вибудувана проблема “митець і народ”. Роман “Маруся Чурай” актуальний у наш час.

Потребують вирішення й зараз проблеми: “вірність і зрада”, “батьки і діти”, “митець і суспільство”. А образи твору, сповнені філософських узагальнень, допомагають знайти вихід із складних життєвих лабіринтів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Роль образів у розв’язанні основних проблем роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”