У КОСМОСІ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ
Мандруючи у безмежному просторі літератури, ви, мабуть, помітили: про що б не писав письменник, найбільше його цікавить світ людини з її настроями, почуттями, переживаннями, тобто те. що називають душею. “Є видовище прекрасніше, ніж небо – глибина людської душі”, – із захопленням писав французький письменник Віктор Гюго. Водночас можна почути й такий вислів: людина з убогою, мізерною душею. Поринаючи у світ літератури, ми немов опиняємось у космосі людської душі. Тут є великі і маленькі зорі, загадкові планети,
Бажаючи глибше пізнати світ людини, письменники відображають не лише реальне, а й уявне життя. У багатьох творах діють нереальні герої, відбуваються нереальні події у вигаданих країнах. Твори, уявний світ яких не відповідає реальному світові, називають фантастичними (від грецького здатність уявляти).
Серед них особливе місце належить науковій фантастиці – художній літературі, у якій представлено життя людей у майбутньому, минулому, серед позаземних цивілізацій’ тощо на основі наукових знань, що їх досягло людство на час написання твору.
Вирушимо і ми в подорож у часі
Рей Дуглас Бредбері (народився 1920 р.)
Навіть час не обмежує письменника: він може блукати в мороці, що передував сотворінню світу і змальовувати майбуття, яке бачить, мов сьогоднішній день.
Айзек Азімов
Мандрівником у прийдешнє називають сучасного американського письменника Рея Дугласа Бредбері. Схильність до літературної творчості виявилась у нього ще в ранньому
1 Цивілізація – ступінь суспільного розвитку.
Дитинстві. Малий Рей із задоволенням слухав казку Лаймена Баума “Чарівник країни Оз”, що її читала мама. Особливий інтерес у нього викликали детективні та фантастичні історії ще одного співвітчизника – Едгара Аллана По.
А згадуючи про захоплення творами Жуля Берна, він жартома називав його своїм батьком.
Якось до рук восьмирічного Рея потрапив журнал із зображенням на обкладинці велетенських мурах, що переслідували людину. Це був журнал наукової фантастики, який виявився для нього справжньою скарбницею літературних див. Серед незабутніх вражень дитинства письменник згадує і зустрічі з відомими ілюзіоністами2.
Вони настільки впливали на уяву Рея, що йому хотілося самому стати чарівником, здатним перелітати в інші світи.
Своєю Машиною Часу юний фантазер обрав дитячу друкарську машинку, у якій були лише великі букви. Саме на ній дванадцятирічний Рей вистукував перше фантастичне оповідання. Однак слава не поспішала до письменника. Шлях до неї пролягав через створення власного журналу, а також роботу розповсюджувачем преси.
Згодом Бредбері згадував: “Коли я продавав газети, друзі запитували мене: “Що ти тут робиш?” Я відповідав: “Стаю письменником”. “Ти виглядаєш не по-письменницьки”, – говорили вони. “Проте я відчуваю себе як письменник”, – заперечував я”. Він і справді не лише продавав пресу, а й робив те, що властиво художникам слова: спостерігав за людьми, підмічав яскраві деталі навколишнього світу і вигадував нові оповідання.
Сам Бредбері зізнавався, що значна частина його творів виникла з несподіваних вражень, які звалювались на нього, як злива. Так народилися і славнозвісні “Марсіанські хроніки”f (1950), які зробили письменника знаменитим на весь світ. Науковій фантастиці Бредбері надає надзвичайно важливого значення як особливому сигналу тривоги, який може врятувати людство від численних небезпек.
1 Детективні твори – твори, зміст яких присвячено розкриттю заплутаного злочину.
2 Ілюзіоніст – артист, який за допомогою спритності рук і спеціальної апаратури створює видимість “див”.
3 Хроніка – літературний твір, у якому послідовно розкривається історія суспільних чи родинних подій за тривалий проміжок часу. Бредбері описує історію відкриття, заселення і пограбування землянами планети Марс протягом 1999-2026 років.
1. Поясніть, чому американський письменник Бредбері називав Жуля Берна своїм батьком.
2. На основі статті придумайте фантастичну історію про Рея Дугласа Бредбері – хлопчика, який перетворив друкарську машинку на Машину Часу.
Цікаво знати
В історії світової культури є твори магічної сили.
До них належить і портрет Джоконди роботи італійського художника Леонардо да Вінчі (1452-1519), що зберігається у Луврі1 (Париж). Сам Леонардо був унікальною особистістю, в якій поєднуватися скульптор, архітектор, музикант, письменник, учений. Але понад усе він був живописцем. За однією з версій, на портреті, відомому ще під назвою “Мона Ліза”, зображено молоду флорентійську2 жінку.
Протягом віків її сприймали по-різному. Одні вважали красивою, інші – потворною. Хтось бачив у її очах холод, а хтось – сум чи задумливість.
Проте не змінювалось одне – постійний інтерес до портретного зображення, до спрямованого на глядача погляду, загадкової, немов мінливої, усмішки. Ліна Костенко думку про одвічну цінність шедевра Леонардо да Вінчі висловила у вірші “Вже почалось, мабуть, майбутнє…”:
Минають фронди і жіронди,3
Минає славне і гучне,
Шукайте посмішку Джоконди,
Вона ніколи не мине.
Передбачити долю славнозвісної картини намагався і Рей Дуглас Бредбері. Спробуємо і ми розшифрувати один із літературних сигналів письменника – новелу “Усмішка”.
1 Дувр – всесвітньо знаменитий музей, розташований у приміщенні королівського палацу.
2 Флоренція – місто в Італії.
3 Фронди, жіронди – назви політичного руху та політичної партії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)