(I варіант) Основне коло філософської проблематики епопеї В. Гроссмана “Життя й доля” – життя й доля, воля й насильство, закони війни й життя народу. Письменник бачить у війні не зіткнення армій, а зіткнення мирів, зіткнення різних поглядів на життя, на долю окремої людини й народу. Війна виявила корінні проблеми сучасності, розкрила основні протиріччя епохи. У романі дві основні Теми – життя й доля
“Життя” – це воля, неповторність, індивідуальність; “доля” – необхідність, тиск держави, несвобода. Комісар Крымов говорить:
Доля основних діючих осіб трагічна або драматична. У героїзмі Гроссман бачить прояв волі. Капітан Греков, захисник Сталінграда, командир відчайдушного гарнізону “будинку шість дріб один”, виражає не тільки свідомість “правої справи боротьби з фашизмом”, відношення до війни як до важкої роботи, самовідданість і здоровий глузд, але й непокорство
“Усе в ньому – і погляд, і швидкі рухи, і широкі ніздрі приплющеного носа – було зухвалим, сама зухвалість”. Греків – виразник не тільки народного, національного, але й вселюдського, волелюбного духу (недарма його прізвище Греков). Головний конфлікт роману – конфлікт народу й держави, волі й насильства. “Сталінградське торжество визначило результат війни, але мовчазна суперечка між перемігшим народом і перемігшою державою тривав
Від цієї суперечки залежала доля людини, його воля”. Цей конфлікт проривається назовні в міркуваннях героїв про колективізацію, про долю “спецпереселенцев”, у картинах колымского табору, у роздумах автора й героїв об тридцять сьомих років і його наслідків. Колымский табір і хід війни зв’язані між собою
Гроссман переконаний, що “частина правди – це не правда”. Арештований Крымов ловить себе на думці, що ненавидить пытающего його особиста більше, ніж німця, тому що довідається в ньому самого себе. Гроссман зображує народні страждання: це й зображення таборів, арештів і репресій, і їхнього розкладницького впливу на душі людей і моральність народу.
Хоробрі перетворюються в боягузів, добрі люди – у жорстоких, стійкі – у легкодухі. Людей руйнує подвійну свідомість, невір’я друг вдруга.
Причини даних явищ – сталінське самовладдя й загальний страх. Свідомістю й поводженням людей із часів революції керують ідеологічні схеми, що привчили нас уважати, що ціль вище моралі, справа вище людини, ідея вище життя. Наскільки небезпечна така перестановка цінностей, видно з епізодів, коли Новиков на вісім мінут затримав настання, тобто, ризикуючи головою, іде на невиконання сталінського наказу заради того, щоб зберегти людей.
А для Гетманова “необхідність жертвувати людьми заради справи завжди здавалася природної, незаперечної не тільки під час війни”. Відношення до долі, до необхідності, до питання про провину й відповідальність особистості перед особою обставин життя в героїв роману різне
Штурмбанфюрер Кальтлуфт, кат у печей, що вбив п’ятсот дев’яносто тисяч людей, намагається виправдати це наказом понад, своєю підневільністю, владою фюрера, долею: “доля штовхала його на шлях ката”. Але автор затверджує: “Доля веде людину, але людина йде тому, що хоче, і він вільний не хотіти”. Зміст паралелей Сталін – Гітлер, фашистський табір – колымский табір у тім, щоб загострити проблему провини й відповідальності особистості в самому широкому, філософському плані.
Коли в суспільстві діється зло, у тім або іншому ступені в ньому винуваті все. Пройшовши через трагічні випробування XX століття – Другу світову війну, гітлеризм і сталинизм, – людство починає усвідомлювати той факт, що покірність, залежність людини від обставин, рабство виявилися сильні
И в той же час в образах героїв Вітчизняної війни Гроссман бачить волелюбність і совісність. Що перевищить у людині й людстві? Фінал роману відкритий
(1 votes, average: 5.00 out of 5)