I. Вольтер – представник літературної епохи Просвітництва. (Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва. Ця філософсько-ідеологічна течія постала у XVIII сторіччі і дістала відбиток у всіх сферах мистецтва і в літературі зокрема. Характерними завданнями для доби Просвітництва були просвіта населення, поширення культури, наукового знання, поліпшення життя людей за допомогою культури.
Високими ідеями о тій порі вважалися розум і загальна рівність. Яскравим представником цієї доби був Вольтер – видатний французький
II. Ідейний зміст і художня структура філософської повісті Вольтера “Простак”. (Вже давно визнано, що філософські повісті – найбільш знакові твори Вольтера. Вони мають публіцистичний характер. Автор використовував пригодницько-авантюрні сюжети, східну екзотику, фантастику для опису дійсності. Герой повісті “Простак” – виходець із глухих нетрів і виховувався в індіанському племені гуронів.)
1. Конфлікт “природної людини”
Вони відпустили індіанця і навіть запропонували йому здійснити подорож до Європи. Жадібний до знань і мандрів Гурон погодився. Тут і зустрів на березі Франції своїх родичів – дядечка і тітоньку Керкабонів.
Побачив також багато чого досі йому невідомого у цивілізованому світі. Не все йому подобалося, далеко не з усім він був згоден – звідси і драматичні конфлікти “природної людини” і світу цивілізації. На відміну від Ж. Ж. Руссо, який вважав “природну людину” шляхом до світлого майбутнього всього людства, Вольтер зіштовхує свого героя з цивілізованим світом, висвітлює всі недоліки як цивілізованого світу, так і “природної людини”.)
2. Образ мадемуазель де Сент-Ів як символ зв’язку між “природною людиною” і суспільством, зіпсованим цивілізацією. (Мадемуазель де Сент-Ів – перше і серйозне кохання Гурона. Виходець із дикого краю, він не розумів жодних законів і умовностей, які могли б завадити єднанню двох люблячих сердець. До цієї зустрічі у Гурона був невеликий досвід любовних стосунків. Як він сам розповів новим друзям, на батьківщині у нього було кохання до гуронки Абакабу. Заради неї Гурон поборов свого суперника-індіанця. І хоча батьки коханої хотіли з’їсти переможеного, юнак відпустив його.
Проте щастя Гурона було коротким – його кохану з’їв ведмідь. Нове кохання до вродливої дівчини – мадемуазель де Сент-Ів спалахнуло у серці Гурона з небаченою силою. Через нестримність почуттів, через його небажання підкорятися і визнавати елементарні правила і закони цивілізованого суспільства загинула його кохана, яка всім пожертвувала заради визволення із в’язниці Гурона.
Можливо, з часом, призвичаївшись до цивілізації і ставши хорошим офіцером, Гурон збагнув усю глибину трагедії, до якої призвела його дикунська поведінка. Принаймні, як стверджує Вольтер, Гурон до кінця днів беріг пам’ять про кохану.)
III. Шлях до світлого майбутнього, за Вольтером, – це культура. (Кожним своїм філософським твором Вольтер підводить читача до думки, що і влада, і освіта, і культура мають бути спрямовані на виховання ідеальної людини. Це, звичайно, в майбутньому, а поки що ідеалом самого Вольтера була “природна людина”, не зіпсована цивілізацією. Тому він з такою любов’ю і зображує образ Простака.
Автор ідеалізує просте життя народів за часів, коли ще не було ніяких держав. Розум, якого не торкнулася цивілізація, вважає Вольтер, здатний мислити розумно, поводитися природно. Велике філософське прозріння Вольтера чи помилка у пошуках ідеальної людини та ідеального суспільства?)
(2 votes, average: 3.00 out of 5)