Мій батько – шофер. Його робоче місце за кермом великого красивого автобуса. Тато возить людей з нашого міста у сусіднє. Цю відстань він проїжджає за три години.
Батько часто розповідає мені вечорами історії, які трапляються з ним та його пасажирами дорогою. Я з нетерпінням чекаю батькові розповіді, бо дуже люблю їх слухати. А ще була у мене мрія – поїхати разом з ним у дорогу.
Нещодавно моя мрія здійснилась. Як я зрадів, коли батько нарешті погодився взяти мене з собою у рейс! Рано вранці ми вийшли з дому і за півгодини вже були на АТП,
Спочатку треба було оформити документи для поїздки. У той час, коли батько із цим порався, я уважно розглядав автобус. Червона комфортабельна машина була вже готова до рейсу. Ми з татом зайшли в автобус. Тато сів за кермо, а я – на перше сидіння недалеко від нього.
Час рушати. Тато вставив ключ у замок запалювання і повернув його. Я почув шум. Це був звук мотора, що завівся.
Тато натиснув ногою на одну з педалей, вижав зчеплення, рукою потягнув важіль – включив передачу. Потім одночасно повільно відпустив зчеплення і витиснув педаль газу. Автобус зрушив з місця.
Батько потягнув маленький важіль на кермі, на панелі замиготів зелений вогник. Це був обов’язковий сигнал повороту. Лише після цього батько повернув кермо у лівий бік, і автобус почав повертатися ліворуч.
Ми під’їхали до зупинки, зупинились. Батько натиснув на панелі кнопку, і двері автобуса розчинились. Пасажири з речами почали входити в салон і сідати на свої місця.
Попереду на нас чекала дорога.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)