Про що ж думав Толстой, коли писав “Війну й мир”

Переборовши першого розділу “Війни й миру” з їхньою французькою мовою, ми вже не відкладаємо книгу убік. Ми входимо в життя героїв, розділяємо її й не можемо від її відірватися. Але є сторінки, що змушують нас зупинятися й навіть нудьгувати, – на цих сторінках Толстої говорить про своє розуміння історії, викладає свою філософію війни й миру.

Нам представляється дивн і незрозумілим, навіщо знадобилося вставляти цього серйозного філософського глави в художній твір. Хіба читачам і без того не ясна й не цікаве життя героїв “Війни

й миру”?

Толстой не міг обійтися без викладу своїх філософських поглядів, тому що він був великий російський письменник. Саме так – теперішній письменник завжди испи” тивает потреба не тільки показувати читачеві життя, але й пояснювати це життя, і вчити життя

Особливо сильно це прагнення в російських письменників. Щще Катерина ІІ говорила в серцях, що пан Тло Визин хоче вчити її царювати, – і це було правдою. Ломиносів, Фонвізін, Радищев, Державін у своїх творах учили простих людей, як їм чесно жити, а царів – цак їм правильно й гідно керувати державою.

Царі не слухалися, але це вже не залежало від

письменників. ,! Література XІX століття продовжило й поглибила цю традицію. Пушкіна, Лєрмонтов, Гоголь, Тургенєв, Островський, Гони” чаррв, Достоєвський – всі вони своїми книгами вчили читачів жити. Усе в тім або іншому ступені давали уроки правателям держави; але, крім того, вони вчили простих людей тому, що самі відкрили, зрозуміли ожизни.

Толстой в “Війні й світі” використовував величезний досвід всієї російської літератури. Ціль, що він поставив перед собою, була під силу тільки невтомному мислителеві: Толстой хотів пояснити читачеві не життя однієї людини або групи людей, а ж^изнь цілого народу протягом майже двадцяти років. Таке завдання вимагало величезної напруги розуму – Толстої виробили целую систему поглядів, що не хотіли й не міг тримати при собі; він повинен був віддати свої думки читачеві

Про що ж думав Толстой, коли писав “Війну й мир”?

Він говорив, що у своєму романі найбільше любив думку народну, – це дуже важливе визнання. Що таке російський народ, який він, як зв’язані між собою ті окремі люди, з яких він складається? Хто може направляти цю масу, керувати нею, потрібно чи взагалі таке керівництво?

Якими силами рухається історія і яка роль кожної окремої людини в цьому русі маси людей – от які питання найбільше цікавили Толстого. Тому в його романі така велика кількість людей: окремих доль і доль людських колективів; ми бачимо мирні й військові будні цілих полків; перед нами проходять селяни й ополченці, партизани, поранені й полонені солдати, юрба московських мастерових – долі всіх цих людей перехрещуються, поруч із ними виявляються те князь Андрій, те Кутузов, те Пьер, те Петя Ростов, те Наташа – верб нашій свідомості виникає грандіозна картина життя всієї Росії в один із самих значних моментів її історії. І сама історія виявляється не тільки минулим. Для Толстого Наполеон і Олександр І, Кутузов і Багратіон зовсім не тільки історичні діячі; вони насамперед люди, зі своїми людськими якостями, достоїнствами й недоліками

Наполеон в “Війні й світі” не був би так цікавий нам сьогодні, якби Толстой бачив у ньому тільки полководця, що рушив своп війська в Росію й розгромленого нашим народом полтораста років тому. Наполеон для Толстого – втілення індивідуалізму, людина, упевнена, що він коштує Вище інших людей і тому йому все дозволено; з ім’ям Наполеона

Толстой був проти розповсюдженої в його епоху теорії, що історія рухається думками й рішеннями окремих видатних особистостей. На його думку, розвиток історії залежить від безлічі дрібних учинків окремих людей; учинки ці, з’єднуючись, утворять події; історія рухається не волею Наполеона або Олександра І, а народними масами, що беруть участь в історичні подіях

Тому Наполеон у нього буває смішний у своєму переконанні, що він керує битвами й ходом історії; а сила Кутузова в тім, що він опирається на стихійно виражену народну волю, ураховує настрій народу

Толстой уважав, що життям людей керують постійні, вічні закони, – пояснити ці закони він не міг, але вірив у них. Тому його улюблені герої іноді виявляються пасивними: Кутузов, наприклад, не втручається в хід битви, а надає подіям іти, як вони йдуть

Ми не можемо сьогодні повністю прийняти й розділити філософію Толстого, але багато чого в ній залучає нас – і, особливо, заклик прислухатися до думки народному

Філософська система Толстого важка для непідготовленого читача, тому не має змісту говорити зараз об усе;: її сторонах. Читаючи наступного глави, ми ще повернемося до деяких поглядів Толстого. Зараз же, заздалегідь, нам важливо зрозуміти головне: філософія Толстого невіддільна від життя Наташи й Пьера, князя Андрія, Долохова, Соні, Денисова й всіх інших, тому що філософські погляди Толстого виросли з його думок про життя людей, про щастя людини, про його борг перед іншими людьми й перед землею, на якій він живе


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)
Про що ж думав Толстой, коли писав “Війну й мир”