Відомо, що в казках прихована мудрість народу. Треба лише вміти читати казки і розуміти їх. Я люблю казки на історичну тему, люблю домислювати і уявляти картини далекого минулого. Ось Київ за часів набігів печенізьких орд.
Уявляю Золоті ворота, високий мур навколо міста… Казка А. Лотоцького “Михайло-семиліток” – саме про ці часи.
Михайлові було всього сім років. Його батько – київський князь. Незважаючи на юний вік, Михайлик добре їздить верхи і влучно стріляє з лука. А ще він – улюбленець усіх киян. Важкі то були часи в житті
До міста час від часу підступали вороги, палили і нищили помешкання, забирали в неволю жінок і дітей. Кияни мужньо захищали своє місто, відбивали ворожі напади, а це ще більше дратувало загарбників.
Під час чергової облоги міста печеніги дізналися від ворожбитів, що сила і нескореність киян – у маленькому хлопчикові Михайликові. Адже він – “душа народу, його сила”. Задумали вороги забрати з собою малого князенка, щоб позбавити киян сили. Спочатку направили послів до старого князя з пропозицією добровільно віддати сина в обмін на те, що печеніги знімуть облогу Києва.
Водночас підіслали
Поступово злі духи привернули на свій бік мешканців Києва. Завагався і князь, запропонував скликати народне віче. Проти брата виступив другий син князя Лихослав.
Рішення віче було проти Михайла.
Чесно кажучи, я чекав іншого завершення казки. Нерозумна юрба добровільно зреклася свого оберега – позбавила себе сили і душі. Князенко почувався зрадженим.
Однак інтереси киян він поставив вище за свої особисті. Він скочив на свого коня, у якого одразу виросли крила. Вершник злетів до неба, прихопивши з собою Золоті ворота.
Побив він печенігів і полетів геть від Києва. Десь далеко, в інших краях, поставив Золоті ворота і стереже їх донині. Він таким і залишився – юним, сильним і хоробрим хлопчиком.
Казка вчить, що в житті треба зрозуміти, в чому твоя сила, а також не позбавляти себе тих оберегів, які захищають тебе від злих духів і злих ворогів.