Я дуже люблю свого кота Воркотика. Він безпорадний, але дуже симпатичний. Простий собі кіт – чорний із білими плямами та з білими ж лапками.
Воркотик дуже спокійний і любить муркотіти, за що й одержав своє ім’я. Особливо голосно він муркотить, коли на кухні смажиться м’ясо чи риба, або ж коли з базару приносять ковбасу. Тоді Воркотик починає танцювати й навіть підстрибувати вгору, щоб дістати смачний шматочок.
Одного разу ми з Воркотиком пішли на прогулянку. Тільки-но вийшли ми з будинку, як побачили, що просто до нас, висунувши язика,
– Забери швидше кота, бо мій пес зараз їм поснідає й не подавиться!
Не встиг я отямитися, як бачу, що пес тікає щодуху й скавчить, а за ним – мій Воркотик. А хазяїн того пса кричить:
– Забери швидше кота, бо він моєму собаці очі повидирає!
Величезний пес, підібравши хвоста, утік за ріг, а Воркотик, пишаючись перемогою, пішов до мене.
– Таким скаженим котам треба вдягати намордника! – гукнув хазяїн собаки й побіг шукати свого улюбленця.
Ми ще довго стояли й дивилися вслід отим двом. Воркотик був дуже задоволений. Я ж радів, що маю такого сміливого кота-охоронця.
А в нагороду того ж дня Воркотик отримав шматок ковбаси.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)