Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені І. Кар-пенка-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом.
Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок “Атомні прелюдії”, “Сто поезій”, “На срібнім березі”, “Київ”, “Поезії”, “Цю жінку я люблю” та інших, роману “Наливайко”, творів для дітей. Лауреат Міжнародної премії фундації
Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього,, захоплюються його красою. Одним з таких письменників є Микола Вінгра-новський. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай – обтрусити гілки слив, груш:
І натрусив зі сливи слив, Щоб легше було сливі. Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком “р”, є буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Людина – така
У оповіданні “Первінка” ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах. Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі.
У цей час діти дорослішали раніше: “Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову мУсила доручити Миколці”.
Головний герой оповідання – Миколка – справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір. Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Микол-кою та їхня мандрівка додому: “Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”. Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини “корівкою”: “Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:
– А як тебе звати? – Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…” Ще один повноправний герой оповідання – пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини.
Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)