Якщо в українській літературній вимові приголосний звучить твердо, то м’який знак не ставиться. Якщо ж приголосний вимовляється м’яко перед іншим приголосним, то м’який знак може писатися чи ні.
М’який знак пишеться:
1) на позначення приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз в кінці слова: знань, сердець, мазь, молодь, горить, голись, олівець, біль;
2) на позначення м’якості приголосного л у середині слова перед приголосним: сільський, Данильченко, дальній, їдальня, крильце; у суфіксах – альник, – ельник, – ильник, – альн,
3) на позначення м’якості приголосних д, т, з, с, ц, н, дз перед твердими (крім шиплячих): батько, слизько, боротьба (м’який знак зберігається при відмінюванні цих слів), сядьте, злазьте, зненацька, станьмо;
4) у словах іншомовного походження після м’яких д, т, з, с, н, л перед ї, йо, я, ю, є, що позначають два звуки: Нью-Йорк, конферансьє, мільярд;
5) в суфіксах – ськ, – зьк, – цьк, – зькість, – ськість, – ськ, – зьк, – цьк, иськ, – еньк, – оньк, – есеньк, – ісіньк, – юсіньк,
6) в середині слова після р перед о: трьох, чотирьох;
7) після м’якого приголосного перед о: сьомий, цього;
8) у сполученнях – ньк-, – льк – і похідних від них – ньц-, – ньч-, – льц-, – льч-: ненька – неньці, лялька – ляль чин;
9) Якщо у формі називного відмінка слова є м’який знак, то він зберігатиметься при відмінюванні, незалежно від попереднього та наступного приголосного: тасьма – на тасьмі, дівчинонька – дівчиноньці, калька – кальці.
М’який знак не пишеться:
1) після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ: кров, степ, дощ, облич, дим, верф, ставте, насипте, наріжте, піч, свічка, ківш; після ц в окремих іменниках та вигуках у кінці слова: плац, палац, шприц, бац, клац, гоц; 2) після букви р у кінці слова та складу: базар, Харків, воротар, лікар, гіркий. Виняток: Горький;
3) у словах іншомовного походження перед я, ю, що позначають звуки [а], [у] після м’якого приголосного: дюна, ілюзія;
4) у складних числівниках у кінці першої частини, незважаючи на наступний твердий приголосний: шістсот, п’ятсот, шістнадцять;
5) якщо після приголосного наступний приголосний м’який: астраханський, колодязні. Виняток: слова з м’яким [л’] Уральський, сільський, тьмяний та слово різьбяр;
6) у прізвищах після н, д перед суфіксами – ченк, – чук, чишин: Грінченко, Романчук, Гринчишин. Увага! Після л м’який знак пишеться: Михальчук, Гальченко;
7) у словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, порский, плаский, плоский, різкий та похідних від них: боязкість, різкість, плоско, ковзко, тому що сполучення – зк-, – ск – тут не є суфіксами;
8) у суфіксах – алн(о), – илн(о): ціпилно, держално, пужално. Проте у зменшених формах м’який знак пишеться: держальце, пужальце;
9) у сполученнях – лк – та в похідних від нього – лц-, – лч-: гілка – гілці, балка – балці, Наталка – Наталчин;
10) між літерами, що позначають подвоєні приголосні: рілля, зілля, сіллю, піччю, розрісся, ллю, ранній, Запоріжжя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)