Олесеві Гончару судилося на власні очі побачити одну із найжорстокіших воєн в історії людства. Доля поклала на його юнацькі плечі важкі мінометні
плити. А відразу по війні Олесь Гончар у романі “Прапороносці” силою художньої уяви “покладе” на плечі солдата-українця Хоми Хаєцького всю землю. У трагічні хвилини оборони дамби комісар Воронцов запитає у насупленого старшини: “Важко, товаришу Хасцький?” “Ой, товаришу замполіт…
Так важко, гейби всю землю на плечах тримаєш…” – відповість життєрадісний подоляк,
Як і долею мільйонів тих його співвітчизників – творців перемоги над фашизмом, які повернулися з фронтів покаліченими фізично і морально, і які по війні зазнали принизливого колгоспного закріпачення, гіркоти державної байдужості до їхньої героїчної звитяги, а то й нових сталінських репресій. А мірялося, шо життя після війни буде зовсім іншим.
Олесь Гончар був переконаний, що трагедія, яку пережило людство, гуманізує світ. Повернувся з війни радісний і щасливий. Адже він залишився серед живих!
Важко уявити внутрішній стан юнака-студента,
“Якщо тільки залишуся живий…” – можливо, ця думка не раз зринала у пам’яті гвардійця-мінометника Олеся Гончара. І, мабуть, там – в окопах найжорстокішої битви з фашизмом він заприсягнувся написати про своїх фронтових товаришів, які навіки залишилися в землях Румунії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини… А також про тих, хто пережив, вистраждав, відвоював Перемогу.
Олесь Гончар виконав свою обіцянку. “Прапороносці” постали перед світом у формі народного епосу, в романтичній тональності “Слова о полку Ігоревім”. Свої знамена за землю Руську в новому визвольному поході підняли нащадки прадавніх слов’янських дружинників – українці Хома Хаєцький і Юрій Брянський, Роман і Денис Блаженки, Євген Черниш…
У “Прапороносцях” воюють українські селяни, робітники, вчителі. Серед них і ті, хто зазнав окупаційного приниження національної гідності й чссгі. За ними не було героїки Сталінграда й Курської дуги.
Але в їхніх душах, у їхній свідомості було пристрасне бажання вигнати окупанта з української землі.
“Прапороносці” – роман-реабілітація українського народу, твір, який відкривав правду про подвиг солдатів-україннів, про їхній внесок у перемогу над фашизмом.
Це твір, у якому Олесь Гончар зображує національний характер українського солдата – скромного, працьовитого, чесного, що живе надією на повернення додому, до сім’ї, до своєї праці, готового на самопожертву, який сумлінно виконує свій солдатський обов’язок і вірить у перемогу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)