У цій книзі Льюис Кэрролл, великий аматор головоломок, парадоксів і “перевертишей”, автор уже став знаменитої “Аліси в Країні Чудес”, відправляє свою улюблену героїню дівчинку Алісу в іншу казкову країну – Зазеркалье.
Як і минулого разу, Аліса пускається в пригоди завдяки своєму цікавому й симпатичному звіркові – чорному кошеняті, з яким вона в напівдрімоті грає. А по ту сторону чарівної дзеркальної грані починаються різноманітні чудеса й перетворення
Аліса виявилася начебто б у точно такій же кімнаті з палаючим каміном,
И коли дівчинка підхопила короля й почистила від золи, той був так переляканий цим втручанням незрозумілої невидимої сили, що, по власному визнанню, похолодів до кінчиків бакенбард, яких, не преминула помітити Чорна Корольова, у нього зовсім і не було. І навіть коли умненькая Аліса зміркувала, як у цій країні треба читати вірші,
Алісі дуже хотілося оглянути незвичайну країну, але зробити це було не просто: як вона не намагалася піднятися на вершину пагорба, щораз знову виявлялася у входу в будинок, з якого вийшла. Поговоривши з досить меткими на язик квітами, росшими неподалік на клумбах, Аліса почула незвичайну раду: іти в протилежну від мети сторону. Углядівши Чорну Корольову, Аліса так і зробила й, до власного здивування, зустрілася з нею в підніжжя раніше недосяжного пагорба. Отут^-те Аліса й помітила, що країна розграфлена на акуратні клітки огорожами й струмочками – не дати не взяти шахівниця. І Алісі дуже схотілося взяти участь у цій шаховій грі, нехай навіть як пішак; хоча найбільше їй, звичайно, хотілося стати Корольовій.
Але ж у шахах, якщо дуже постаратися, і пішак може стати королевою. Чорна Корольова навіть розповіла їй, як добратися до восьмої лінії
Аліса відправилася в шлях, повний несподіванок і пригод. У цій надзвичайній країні замість бджіл навколо Аліси літали слони, на поїзді, у якому опинилася Аліса, пасажири (у тому числі Козел, Жук і Кінь) пред’являли квитки величиною з них самих, а Контролер довго розглядав Алісу в телескоп, мікроскоп, театральний бінокль і нарешті зробив висновок: “Ти їдеш не в ту сторону!” Під’їхавши до струмка, поїзд недбало перескочив через нього (ас їм і Аліса перестрибнула на четверту лінію шахівниці). Далі вона зустріла стільки неймовірних істот і почула стільки неймовірних суджень, що навіть не могла згадати власного імені. Потім вона вже не заперечувала, коли Лев з Єдинорогом, ці казкові чудовиська, сталі кликати Чудовиськом її, Алісу
На четвертій лінії, як і пророкувала Чорна Корольова, Аліса познайомилася із двома толстячками, Труляля й Траляля, що вічно сперечалися й навіть билися по дрібницях. Забіяки неабияк налякали Алісу: підвівши до спалому неподалік Чорного Короля, вони заявили, що вона лише сниться йому в сні й коштує Королеві прокинутися, як і Аліса, і вони самі, і всі навколо зникне. Хоча Аліса їм не повірила, але будити Короля й перевіряти слова близнюків все-таки не стала
Задзеркальне життя позначалося у всьому. Біла Королева, що зустрілася Алісі, пообіцяла почастувати дівчинку варенням завтра. Аліса стала відмовлятися, але Корольова її заспокоїла: завтра ж однаково реально ніколи не наступає, воно наступає лише сьогодні, а варення обіцяне на завтра. Мало того, з’ясувалося, що Корольова пам’ятає відразу й минуле, і Майбутнє, а коли вона закричала від болю над пальцем, що закривавився трохи пізніше, то вона його ще й не вколола зовсім, це відбулося лише через якийсь час.
А потім, у лісі, Аліса ніяк не могла розрізати пиріг і почастувати тих, що зібралися: пиріг увесь час зростався; тоді Лев пояснив їй, що Задзеркальний пиріг треба спочатку роздати, а вуж потім різати. Тут усе відбувалося всупереч звичній логіці, немов задом наперед.
Звичайні предмети теж поводилися ні на що не схожим образом. Яйце раптом на очах в Аліси виросло й перетворилося в круглого лобатого чоловічка, у якому Аліса відразу довідалася Шалтая-Болтая з відомого дитячого віршика. Однак бесіда з ним поставила бідну Алісу в повний тупик, тому що в нього навіть цілком знайомі слова здобували несподівані значення, що вуж говорити про незнайомі!..
Ця властивість – тлумачити незвично, вивертати навиворіт звичні слова – було властиве майже всім жителям Зазеркалья. Коли в лісі Аліса зустрілася з Білим Королем і повідомила йому, що не бачить на дорозі нікого, Король їй позаздрив: ще б, їй удалося побачити Нікого; самому Королеві бачити його не доводило
Зрештою Аліса вщент, зрозуміло, до восьмої лінії, де відчула на голові незвично важкий предмет – це була корона. Однак появившиеся незабаром Чорна й Біла Корольови як і раніше поводилися з нею, немов дві сердиті гувернантки, спантеличуючи новоспечену Корольову своєю дивною логікою. І бенкет, улаштований начебто б у її честь, теж був дивно дивний. Розсерджена Аліса накинулася на Чорну Королеву, що підкрутилася під руку, прийнялася неї трясти й раптом виявила, що тримає в руках… чорного кошеняти. Так це був сон!
Але чий? Питання ще чекає відповіді
И. С. Стам
(1 votes, average: 5.00 out of 5)