“Портрет як головний художній засіб” за творчістю М. Булгакова

Саме ім’я М. Булгакова служить привабливою силою, як би створює магнітне поле, силові лінії якого втягують читачів у сферу образів творів і викликають непереборне бажання пройтися слідами письменника, побувати в тих залах і вітальнях, де жили і вирішували свою долю герої творів письменника.

Портрет у Булгакова – найважливіший засіб розкриття авторських пристрастей і ширше – художньої ідеї твору. Принципи портретизації у нього дуже різноманітні і щоразу інші. Це традиційні портрети-характеристики, портретні порівняння, наскрізні

портретні деталі, метонімічний портрет, колективний портрет, портрет-антитеза, один і той же портрет, але побачений різними очима, який виникає поступово, розірваний портрет, портрет, повільно або раптово мінливий, портрет-припущення, очікуваний, але не реалізований, портрет у зв’язку з певною ситуацією, обумовлений нею, а також різні іпостасі портрета, деталі, що набувають самостійного значення: одяг, звуки голосу, жести, поза, кольори, запахи.

Грунтовний портрет героя, портрет анкетних даних вміщує в себе і авторську модальність. Носій зафіксованої деталі, портретної прикмети стає об’єктом пильних спостережень

автора, а сама портретна деталь всякими способами актуалізується, часом живе самостійним життям. Ось портрет Віктора Мишлаєвського з “Білої гвардії”, портрет, що виникає поступово, за обставин екстремальних: спочатку чути звук кроків, потім вривається в квартиру холод і тут же – загальний абрис фігури (високий зріст, широкі плечі, шинель, зброя), потім голос і після пізнавання – цілісний портрет.

Виродження, приреченість… І що б Мишлаєвський ні робив, що б не говорив, це вже не забудеться, портрет ніби обумовлює подальше життя героя.

М. Булгаков любить показувати своїх героїв у стані сильних потрясінь – в гніві, подиві, горі. І тут виявляються деякі наскрізні деталі портрета сталого характеру, але не перетворюються на штампи (косити очі, смикати ротом, щокою): “Скосивши очі до носа, лаяв паскудними словами штаб…”, “…злобно смикнувши ротом, вигукнув прапорщик…”.

У романах М. Булгакова чимало миттєвих портретних замальовок, зроблених висвітленням, вихоплюванням з натовпу моментального прояву настрою або мінливого стану духу, ставлення до навколишнього. Це зображення крупним планом осіб незначних, які найчастіше більше й не з’являються. Такі “висвітлення” потрібні письменникові для створення колориту часу.

Такі випадкові персонажі чудово представляють певні соціальні угрупування і прошарки (чергова в ресторані Грибоєдова, жадібні і злобні шофери, доглядальниця у адміністратора професора, бузковий “іноземець” з Торгсину і багато інших). Підозрілий і недовірливий швейцар миттєво змінюється, дізнавшись, до кого прийшов відвідувач: “До Ксаверія Борисовича? Хвилину-с. Пальтечко давайте.

Калош немає?”.

У Льва Толстого поштовхом до перелому в настрої, а отже, і в портреті, найчастіше буває зорове враження, а у М. Булгакова, насамперед – слухове: раптово задані питання, звістки, повідомлення, чутки, припущення, натяки – все це змушує героя змінитися в особі, впливає на його жести, міміку, тембр голосу: “…дозвольте вас запитати, де ви були вчора ввечері, Аркадій Аполлонович? При цьому недоречному і навіть, мабуть, хамському питанні особа Аркадія Аполлоновича змінилася, і вельми сильно змінилася”.

Уявний, передбачуваний або асоціативний портрет у Булгакова – романтичний, відірваний від живої дійсності, перенесений в область фантастики, надзвичайних пригод, містичних явищ – безглузда свита Воланда виявляється благородними лицарями, портрет метрдотеля Арчібальда Арчібальдовича нагадує автору пірата, уява малює іншу обстановку: “Вийшов на веранду чорноокий красень з кинджальною борідкою, у фраку і царственим поглядом окинув свої володіння. Говорили, говорили містики, що був час, коли красень не носив фрака, а був оперезаний широким шкіряним поясом, через якого стирчали рукояті пістолетів, а його волосся кольору воронячого крила були зав’язані червоним шовком, і плив у Карибському морі під його командою бриг під чорним гробовим прапором з Адамової головою”. Цей придуманий портрет викликає до життя цілий ланцюг підготовлених метафор: флібустьєр, пірат, командир, капітан, розбійник.

Портрет у Булгакова виконує найрізноманітніші функції, різноманітні і способи його ліплення. Портрет вписаний в цілісну художню структуру прози письменника, невіддільний від неповторної творчої манери художника. Серед численних видів портрета – портрет анкетних даних, портрет, що поступово формується, розірваний портрет, портрет-спростування, портрет раптових перетворень, підготовлений портрет, колективний портрет, портрет певної епохи, портрет і мода, типологічний портрет, портрет в портреті, психологічний портрет і різновиди психологічних типів, портрет і домінуюча портретна деталь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Портрет як головний художній засіб” за творчістю М. Булгакова