Повість “Інститутка” належить до найцінніших перлин нашої літератури. Ця повість має велику пізнавальну та художню цінність як правдива пам’ятка про тяжке життя українського народу за часів кріпацтва. У ній зображено життя безправної кріпачки Устини і повновладної жорстокої поміщиці, розвиток і формування їхніх характерів. У повісті одна сюжетна лінія, що розгортається як зіткнення антагоністичних сил.
Тому основний прийом композиції – прийом антитези. Прийом зіставлення авторка використовує для того, щоб ще яскравіше підкреслити
Устина – дівчина-кріпачка, від імені якої ведеться розповідь. Батька-матері Устина не знала, зростала сиротою при чужині, у людях. Тяжким було її дитинство. В десять років вона працює у панському дворі.
Дівчина зазнала багато знущань від старої поміщиці. Однак Устина не втратила такої риси як життєлюбність: “Бувало мене й б’ють – не здержу серця, заплачу, а роздумую” трохи – і сміюся”.
Закоханість у життя пояснюється не лише веселою вдачею героїні, а й вірою у краще майбутнє: “Коли б воля, заспівав би так, що б і на селі лунало”.
Безпросвітне життя було у дівчат-кріпачок старої поміщиці: підневільна праця в “дівочій”, лайка, нерідко – бійка. А з приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало ще нестерпнішим. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку панночка вибрала собі за покоївку.
Панночка Устину і щипає, і штрикає, і гребінцем скородить, і водою зливає. Довге перебування Устини на панському дворі вплинуло на характер дівчини і виробило у неї такі риси, як терплячість, покірливість, але разом з тим і ненависть до панів. Цьому сприяло нелюдське ставлення панночки до Устини. Так, наприклад, панночка мало не задушила Устину за те, що та не змогла причесати її як слід.
Хоча Устина була неписьменна, але розумна і спостережлива. Вона одразу помітила, що панночка нічого хорошого в інституті не навчилася. Інститут “благородних дівиць” не прищеплював рис благородства: “Чого там панночки нашої не навчено, а найбільш, бачця, людей туманити!” Устина мовчки зносить усі примхи панночки, не протестує, хоча це все викликає у неї гіркі роздуми: “Таке молоде, а таке немилосердне”.
Устина – людина великого серця. Зрісши сиротою, вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. Тому до неї дівчата ставилися, як до сестри, ділилися своїм горем.
Устина всією душею горнеться до старої кріпачки, називає її “бабусечко ж моя рідна”, захищає від ударів знавіснілої панночки.
Устина добра, лагідна, тому й мова її пересипана пестливими словами. Вона також правдива. На запитання Каїрі, яка з себе молода пані, відповідає: “Недобра”. Устина здатна на глибокі людські почуття. Вона щиро покохала Прокопа і вийшла за нього заміж.
Хоч і не стає на шлях відкритої боротьби з панами, Устина повністю солідарна зі своїм чоловіком Прокопом і Назаром, поділяє їхні думки щодо протесту.
Устина наділена глибоким розумом, народною мудрістю. В її мові багато приказок, прислів’їв. Устина вірна, віддана дружина. Коли Прокопа за непокірність віддають у москалі, разом з ним виїхала і Устина.
Коли Прокіп пішов з військом у похід, Устина живе спогадами про чоловіка, вірою в краще майбутнє.
Зовсім іншою змальовано в повісті молоду панночку. Спочатку – це манірна легковажна дівчина, що повернулася після навчання в інституті в маєток своєї бабусі. При першій зустрічі з панночкою дівчат-кріпачок вразила її краса: “Що ж то за хороша з лиця була!” Але хороша з лиця панночка погано вчилася в інституті, зневажала історію, географію, астрономію та інші предмети. Пансіон “благородних дівиць” не виховав у панночки жодної благородної риси характеру.
Особливо змінилася панночка, коли приїхала в маєток до бабусі-поміщиці. Не привчена до праці змалку, інститутка веде паразитичний спосіб життя. Вона влаштовує безкінечні бенкети, приділяє непомірну увагу своєму туалетові.
Панночка – жорстока. Вона наказує привести хвору Устину до панських покоїв. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат.
Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче.
Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба.
Кохання її “чудне”. Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб’язність, привітність, радість!
У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свій хутірець.
Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, примушувала працювати на себе навіть непрацездатних: “Каліки нещасливі, діти-кришеняточка й ті в неї не гуляли”. Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою, бездушною.
Панночка знала, що у Катрі померла дитина, але все одно кричала на неї: “Чому не робиш? Я тобі те! Я тобі друге!” А особлива жорстокість панночки проявилася тоді, коли вона побила беззахисну бабусю і хотіла розправитись з Устиною, що стала на захист старенької.
Панночка – груба, некультурна особа. Про сутність її характеру свідчить мова, лексикон: “Дурна, ледащо, гадина!” Марко Вовчок досить майстерно використовує порівняння для характеристики панночки: “панночка”, мов горобець, що усе швидко підбира”, то мов невдоволений кіт, якому “із люльки в вуса пихкають”, то ящерка, яка “по хутору звивалась”. Панночка стоока, вона невсипуще наглядає за роботою кріпаків. Перед нами постає скупа, вередлива, егоїстична, бездушна і деспотична, ледача, тупа людино ненависниця. Інститутка не має навіть імені.
Таких, як вона, було багато на той час в Україні.
Отже, повість “Інститутка” є кращим зразком антикріпосницького твору, де змальовано непримиренні конфлікти між гнобленими і гнобителями. Вона допомагає молоді уявити жах підневільного життя народу за часів кріпацтва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)