Образи представників молодшого покоління також змальовані в гумористично побутовому плані. Зображуючи Карпа й Лаврина, автор з однієї сторони протиставляє їхній один одному, а з іншої виділяє їхні загальні риси. Обоє Кайдашенка – індивідуалісти й живуть своїми егоїстичними інтересами. Так само роблять і їхніх дружин.
У житті їх з’єднує прагнення до незалежності, мрія про землю й власне господарство. Всі вони зображені письменником як морально вбогі люди, які через свої нескінченні сварки втрачають почуття достоїнства
Ще Змолоду
Він відчуває відповідальність за свою сім’ю, дружину, а тому обороняє її від нападок матері й батька, зневажаючи їхнім авторитетом, зневажаючи їхнє достоїнство, піднімаючи руку на Кайдаша й руйнуючи тим самим патріархальні традиції цілковитої покірності батькам. “Карпо, побивши батька, забув про тім і нітрохи не ремствував, начебто він побив якого хлопця
Іншим по характері, ліричним, шанобливим, зображує Нечуй-Левицький Лаврина. Це душу чутлива. Він грає на сопілці, відчуває красу природи, з повагою ставиться до людей.
Своїм характером і поводженням Лаврин не схожий на інших Кайдашей. Але поступово родинні звади псують чисту й добру душу Лаврина, він також втягується в родинну колотнечу, стає егоїстичним і байдужим
Ворожнеча між членами однієї сім’ї за шматок поля, за садибу, за стару грушу на границі не виникає зненацька, а поступово розпалюється. Однієї із причин сварок автор називає недолік землі – єдиного засобу для проживання, проте стрижнева проблема сім’ї крилася в егоїстичному підході до рішення будь-яких побутових справ кожного з її членів. Письменник у гумористичному плані зображує взаємну заздрість, плітки й вибухи шаленої злості серед Кайдашей.
Однак, гумор у повісті має співчутливий характер. Він допомагає розкрити вплив на психологію трудівників їхнього важкого положення, тому що після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні післяреформені обставини