“Добра, привітна, мила” – так характеризує автор свою героїню. Це дійсно один з найбільш тонких і привабливих образів серед казкових героїнь. Попелюшка скромна, працьовита, лагідна, доброзичлива. Дочка поважного і знатного людини, Попелюшка, гноблених злою мачухою, живе у власному будинку на правах служниці, виконуючи, причому зовсім покірливо, всю чорну домашню роботу. Вона чистить казани і каструлі, миє сходи; доглядає за зведеними сестрами, які платять їй чорною невдячністю, спить на горищі під самим дахом, на колючому солом’яній
Попелюшкою її прозвали за вічно забруднені золою сукню. Казка є казка, і Попелюшка потрапляє на бал. Їй допомагає її хрещена – фея. Попелюшка настільки прекрасна, що принц саме її виділяє з усіх присутніх дам, та й гості теж зачаровані незнайомкою.
І ось тут би Попелюшка помститися своїм сестрам і мачусі, зробити їм що-небудь неприємне, але вона, навпаки, “розшукала їх, сказала кожної кілька приємних слів, пригостила апельсинами і лимонами, які підніс їй сам принц”. Вийшовши ж за принца заміж, Попелюшка відразу ж простила
Вітчизняний фільм “Попелюшка” (1947) з Я. Жеймо у головній ролі (за п’єсою і сценарієм Є. Л. Шварца) визнаний класикою дитячого кінематографа.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)