Я хочу розповісти про Анну Ахматову, мою улюблену російську поетесу. Поезія цієї надзвичайної людини заворожує своєю простотою і свободою. Твори Ахматової не залишають байдужим нікого, хто хоч колись чув або читав їх.
Майстерність Ахматової була визнана майже відразу ж після виходу її першої поетичної збірки “Вечір”. А надруковані через два роки після цього “Чотки” ще більше підтвердили незвичайний талант поетеси. А. Ахматова у своїх віршах постає в безкінечній розмаїтості жіночих доль: коханки і дружини, вдови і матері, жінки,
Твори Ахматової є складною історією жіночого характеру непростої епохи. Самев 1921 році, у драматичну пору свого і громадського життя, Ахматова написала вражаючої сили рядки:
Все расхищено, предано, продано,
Черной смерти мелькало крыло,
Все голодной тоской изглодано,
Отчего же нам стало светло?
У поезії Ахматової присутні як революційні мотиви, так і традиційні, характерні для російської класики. Проте, я хочу зупинитися на тій поезії, основним нервом, ідеєю і принципом якої є любов. В одному із своїх віршів Ахматова називала любов “пятым временем года”. Любов
Тому Ахматова і тяжіє до ліричної новели з несподіваним кінцем психологічного сюжету.
Звичайно її вірш – або початок драми, або тільки її кульмінація, або ще частіше фінал і закінчення. Твори Ахматової несуть особливу стихію любові-жалості:
О нет, я не тебя любила,
Палила сладостным огнем,
Так обьясни, какая сила
В печальном имени твоем.
Це співчуття, співпереживання, в любові-жалості робить багато віршів Ахматової справді народними. У творах поетеси є ще одна любов – до рідної землі, до Вітчизни, до Росії:
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам,
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Анна Ахматова прожила довге і складне життя. Незважаючи на те, що її чоловік був розстріляний, а син переходив із в’язниці до заслання, незважаючи на гоніння і бідність, життя її було все ж щасливим, бо становить цілу епоху в поезії нашої країни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)