В умовах терору Максим Рильський зумів написати десять книжок ліричних поезій і ліро-епічних творів, кілька книжок перекладів, зокрема й досі неперевершений переклад творів Адама Міцкевича.
Уже перша поетична збірка п’ятнадцятирічного Рильського вишукано демонструє уміння вільно володіти словом. Саме вона виявила найхарактернішу рису письменника – писати лаконічно і водночас глибокозмістовно. Максим Тадейович – великий майстер сонета, форма якого вимагала саме лаконічності, стислості думки і слова
3 молодих літ поета
Максим Рильський був талановитим імпровізатором і чудово грав на роялі, навчившись у великого українського композитора Миколи Лисенка. Напевно, звідси особлива ніжність, чистота, мелодійність його поезії.
Багатство мотивів – перше, що характерне для поезії Максима Рильського. Традиційні мотиви української поезії Рильський доповнює почерпнутими з античної та західноєвропейської, а в нові часи – із сучасності. Ясність світовідчуття, дитинне захоплення радістю життя поет проніс
Рильський на догоду часові був вірним поетичній класичній традиції.
“Нове життя нового прагне слова”, – змушений написати Максим Тадейович. Проте серед багатьох офіціозних поезій 30-50-х років часто з’являються справжні шедеври, які навічно залишають поета серед видатних митців сучасності.
Музикальність поезії Максима Рильського – від української народної пісні. Завдяки Рильському і неокласикам українська поезія зрівнялася із західноєвропейською у використанні найскладніших форм вірша.
Особливою майстерністю вирізняються сонети М. Рильського. Як сказав дослідник його Творчості Юрій Лавріненко, “може, саме тому Рильський вибрав сонет і дав йому ще один вислів, цим разом вислів української туги за визволенням з провінціалізму, за “великою землею” культури”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)