Євге́н Павлович Плу́жник (літературний псевдонім Кантемирянин; 26 грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія – 31 січня 1936, Соловки) – український поет, драматург, перекладач.
Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина).
Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше – у Ростові-на-дону, Боброві (Воронежчина). 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському
Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 стає активним учасником організації “Ланка”. У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив (“Ти знаєш, якщо дуже захотіти, можна і не вмерти… “). Лікування проходив у Ворзелі.
Відтоді двічі на рік – в Криму або на Кавказі.1923 року Євген
4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, М. Кулішем, В. Підмогильним, О. Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були “Я вмиюся, пригадаю дніпро і вмру”.
Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.
Реабілітований у серпні 1956. Умовна могила – на Байковому кладовищі у Києві, 9 дільниця.
Творчість
Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року. У літературу увійшов завдяки стараннямЮ. Меженка, який перший оцінив талант поета і привів його на засідання Аспису. Поезію Є. Плужника високо оцінив М. Рильський.
М. Зеров, М. Бажан. друкувався в журналах “Глобус”, “Нова Громада”, “Червоний Шлях”, “Життя й Революція”.
У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки “дні” (1926) і “Рання осінь” (1927).
Поезії Плужника притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова.
Входив до літературних об’єднань “АСПИС” (1923-1924), “Ланка” та “МАРС”. У “Ланці” був опонентом Т. Осьмачки. В тогочасній літературі – В. Сосюри.
Працював разом з В. Атаманюком і Ф. Якубовським над “Антологією української поезії” (1930-1932). Перекладав “Невський проспект” та “Одруження” Миколи Гоголя, “Похлібці” та “Злодії”Антона Чехова, “Тихий дон”Михайла Шолохова, “дитинство” й “Отроцтво” Л. Толстого, “діло Артамонових” М. Горького, “Острів попелятих песців” Я. Кальницького, “Зруйновані гнізда” І. Кіпніса.
Плужник – автор збірки поезій “Рівновага” (1933, опубліковано в Аугсбургу в 1948, в Україні – 1966), роману “Недуга” (“Сяйво”, 1928), п’єс “Професор Сухораб” (1929), “У дворі на передмісті” (1929), “Болото” (текст невідомий), віршованої п’єси “Змова в Києві” (“Шкідники”, “Брати”). Останню мав ставити театр ім. І. Франка (режисер Кость Кошевський) та “Березіль” Леся Курбаса. Автор вірша у оповіданні Валер’яна Підмогильного “Третя революція”.
Написав кілька сценаріїв для ВУФКУ, однак фільми не були поставлені. доля сценаріїв невідома.
Спільно з Валер’яном Підмогильним уклав словник “Фразеологія ділової мови” (1926, 1927). Заради заробітку робив мовну редакцію “робітничих” письменників, зокрема, редагував “Роман міжгір’я” І. Ле.
Афоризми
Де українців два, там і лінгвістів двоє. Минуло всім, але не всім минулось. Як два по два чотири: лівіють погляди – псуються і маніри.
Зміст – справа поглядів і часто… гонорару…
Родина
1923 року одружився з Галиною Коваленко. дітей не мали. 1943 року Г. Коваленко емігрувала до Львова, згодом до Німеччини і зрештою до США. Написала спогади про поета. Її сестри Марія Юркова та Таїсія Коваленко берегли пам’ять про поета та сприяли його реабілітації і перевиданням.
Увічнення пам’яті
Меморіальна дошка на будинку в Києві на Прорізній вулиці
З 1992 іменем Євгена Плужника названа Центральна районна бібліотека Шевченківського району Києва (вул. Прорізна, 15).
На будинку в Києві на Прорізній вулиці, де у 1923-1934 жив Євген Плужник встановлена меморіальна дошка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)