11 КЛАС
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА
ОСТАП ВИШНЯ
ПЛАН
“Моя автобіографія” – гумористична розповідь Остапа Вишні про свое життя і літературну творчість
I. У цьому творі – “увесь Вишня”. (Гумореску “Моя автобіографія” письменник створив за два дні – 15-16 березня 1927 року. Цей твір дає можливість читачеві дізнатися про справжнього Остапа Вишню – доброго, талановитого, з гострим розумом, того, хто не відділяє свого життя від життя свого народу.)
II. Своєрідність художнього викладу твору.
III. Характеристика оповідача. (Оповідач – людина, яка цікавиться усім довкола, бере активну участь у житті. Він має гострий розум, іронічно ставиться до себе, талановитий, має почуття гумору, добрий. Образ “простачка”, людини, яка з усім погоджується – лише маска.)
1.Мова оповідача. (Народна
2.Вибір епізодів, введених у розповідь. (Обираються найяскравіші, найхарактерніші для певного часу розвитку Остапа та країни епізоди, події. Письменник зображує те, що найбільш урізалося в пам’ять.)
IV. Особливості композиції. (Звертає на себе увагу наявність “відступів”: “Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками… їх рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить”. Використання підтекстів, зокрема у розповіді про початок літературної діяльності: з того часу, як “мене переїхати” з Києва в Харків, “зробився я Остапом Вишнею…”, “спочатку було тяжкувато, бо папір попервах був поганкуватий і чорнило не дуже добре, та й олівці часто ламались…”.)
V. Прийом контрасту в творі. (Твір писався у 1927 році, коли у країні почали переслідувати митців, які брали участь у літературній дискусії 1925-1928 років. Письменник у своїй “автобіографії” намагається створити такий собі образ простачка з народу, щоб відвести від себе підозри недоброзичливців. З цією метою використовує прийом контрасту: “Дуже любив книжки з м’якими палітурками: “їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить”. “Не любив “Руського паломника”, що його років двадцять підряд читала мати.
Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене душа аж у п’ятах”.)
VI. Головна ідея твору. (Головним у творі є не розповідь про своє життя та творчість, а глибокий підтекст, вкладений в уста маленького сина Вишні В’ячеслава, що “бути людиною важливіше, ніж бути письменником”.)
родою. Він по-дитячому зворушливий і сентиментальний. Він не прийшов на полювання когось убивати чи “добувати харчі”, а прийшов торкнутися чистого світу, відчути й себе його часткою.
Герой-оповідач Остапа Вишні трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця чи лисиці, в поверненні здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки, але завжди іронічний, доброзичливий і наївний, наче дитина.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)