Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, а сльози не ллються. Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.
Єсть же люди, що і моїй завидують долі; Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі? Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці? Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?
Озовися! Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. Критика, коментарі до твору, пояснення
Має струнку організацію, дуже мелодійний, і донині користується популярністю.
- Пісні Марусі Чурай – Віють вітри (Характеристика твору) Пісні Марусі Чурай – Віють вітри (АНАЛІЗ) Пісні Марусі Чурай – Віють вітри