Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая
Інформаційні можливості післямов досить великі. Але шкільній практиці вони, як правило, залишаються поза ув гою. Зазвичай післямова розміщується одразу після х дожнього тексту і часто щось уточнює, роз’яснює. Серед післямов особливу увагу привертає авторськ Найчастіше вона зумовлена неоднозначною долею тво] в читацькому середовищі.
Як це сталося, наприклад, із р маном І. Тургенєва “Батьки і діти”, навколо якого точ лася жорстка літературна і політична полеміка. Тому а тор, якого звинуватили у всіх
Образ Базарова ви вився підставою для звинувачення І. Тургенєва у “зло проти молоді”, на що письменник відповів так: “Я поділ майже всі його (Базарова) переконання”, тоді як “постаті Павла Кірсанова… довів майже до карикатури йо недоліки”. І. Тургенєв намагається з’ясувати ті момен роману, якими були невдоволені опоненти, водночас п яснюючи причини невдоволення.
Нарис
Бесіда за запитаннями.
– Що спонукало І. Тургенєва написати нарис – післ мову до роману “Батьки і діти “? – Які звинувачення довелося вислухати письменникс на свою адресу? – Чому І. Тургенєв вирішив розкрити прототип Базрова? Хто він? – Як письменник пояснив задум роману? – Як ви вважаєте, чому І. Тургенєв завершує своє “слово” закликом берегти нашу прекрасну мову.
Останнє запитання не таке просте, як може видатж бо безпосередньо не стосується роману та реакції на нього. Але саме вона спонукала письменника сказати: “Поводьтеся шанобливо із такою могутньою зброєю”. Як бачимо, І. Тургенєв хоч і намагався пояснити усе своїм опонентам, все ж таки вважає їхні напади лише “теревенями” на тему. А це, на думку великого майстра слова, принижує мову. “Декілька слів із приводу книги “Війна і мир” – так назвав свою статтю-післямову Л. Толстой.
Стендаль післямову до “Червоного і чорного” скоротив до “приміток” автора, в яких ознайомив читачів зі своєю творчою манерою.
Чому бажано привчати учнів читати післямови? По-перше, вони допомагають з’ясувати письменницький задум. По-друге, авторська післямова дає читачам можливість звірити свою особисту думку про текст із авторською. Така “звірка” стимулює ще й читацьке зростання учнів.
По-третє, у післямовах часто міститься додаткова інформація до твору. По-четверте, майже завжди у післямовах є матеріал, що дає змогу простежити читацьку долю твору.
Н. О. Півнюк, кандидат педагогічних наук, Київ