Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – 1). Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці, умови й особливості вживання її в мовленні. 2). Відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу.
У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає близький К. (фрази, епізоду, ситуації) і ширший К. (твору, творчості письменника). Тому кожну цитату з твору треба брати в К., тобто зважати на вислови, які
Боровиковський), в іншому – як у Б.-І. Антонича, К. асоціативно-ускладнений:
Тріпонуться слова, мов бджоли на дощі, Вривається розмова, ледве розпочата, Спалахують думки й ховаються
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне роса На наших ясних снах, омаєних сріблисто.
Поезія має назву “Сад” із жанровим означенням “біологічний вірш у двох відмінах”. У кожній “відміні” по дві строфи. К. кожної виявляє подвійний зміст – біологічно-рослинний і суб’єктивно-людський з пуантом-кінцівкою “все отут сповня / рослинний Бог кохання, первісний і чистий”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)