Пісенька про космічного гостя
Достигають яблука-ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
Може, завтра в гості залетить.
Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою “гарний хлопець” підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.
Діло звичне – міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом.
Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри,
Твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: – Є у вас поети?
Як по-марсіанськи – макогін?
Знаєш, там туманність
Хай не йде так часто на обгін.
Поетеса використовує незвичну епітетичну сполуку “планетарно сині очі” У такий спосіб вказано на особливість краси гостя.
Він посидить, трохи відпочине,
Цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
Про безмежний космос розповість.
Прийдуть люди з ним погомоніти,
Хлібом – сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
Білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті,
Розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті
Жменьку слів із нашої землі.
Метафоричний зворот “посіє в себе
Апарат космічний загуркоче,
Пропливе смарагдовий кортеж…
– Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?
Л. Костенко створила фантастичний вірш, у якому вказала на ті цінності, які вона вважає основними б житті будь-якої розумної істоти: любов до своєї батьківщини та мови, гостинність, ввічливість.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)