Переказ з п’єси-казки С. Маршака “Дванадцять місяців”. Кожна людина мусить пам’ятати, що поруч із нею такі самі люди, як і вона, котрі прагнуть щастя, спокою, родинного затишку. Треба чуйно ставитися до тих, хто любить тебе, хто допомагає.
Не можна вважати всіх нікчемами і лише себе поважати, не треба нікого кривдити, не бути гнівною, жорстокою людиною, часті ше ставити себе на місце того, хто страждає від ваших примх, нечуйності, егоїзм; Кажіть частіше чарівні слова і посміхайтеся людям, будьте щирими.
Зустріч пасербиці з солдатом
Розбещена молода королева потребує повного підкорення їй, нетерпимо ставиться до зауважень. Вона зневажливо розмовляє з професором. Він розповідає про місяці і каже, що кожен місяць приходить у свою чергу і квітень, коли будуть проліски, прийде за сто днів.
Пасербицю посилають у ліс по проліски. Баба з дочкою вже знають про наказ королеви: хто принесе
Вона ніяк не збагне: жарти це чи ні?
У лісі біля вогнища. Пасербиця йде з кошиком по лісу. Змерзла.
Після довгих блукань побачила багаття, а навколо нього людей. Вони питають дівчину, навіщо їй кошик. Невже шишки буде збирати? Брати-місяці впізнають дівчинку. Січень каже, що часто бачив її у лісі, біля ополонки. Інші місяці теж розповідають, що бачили, як невтомно вона працює і не скаржиться на долю.
Дівчина розповідає про свою біду. Квітень умовляє своїх братів допомогти їй. Квітень дарує дівчині каблучку, щоб вона завжди могла покликати на допомогу.
Дівчина повертається додому з кошиком пролісків. Кошик з пролісками перед королевою. Баба з донькою запевняють, що проліски зібрали” вони, чекають на золото, але королева не поспішає. Вона обіцяє два кошики золота, якщо її відвезуть на те місце, де збирали квіти.
Пасербиця розмовляє з королевою. Королева наказує одягти пасербицю тепліше і звертається до неї з наказом розповісти, де вона збирала проліски. Вона поверне каблучку пасербиці, коли та все розповість.
Пасербиця нічого не розповідає. Тоді королева кидає каблучку у ополонку. Пасербиця встигає проказати заклинання.
Поява братів-місяців. Умить настає весна, вона змінюється на літо, потім на осінь, знову зима. Всі збентежені. Січень дає дочці й бабі шуби з собачого хутра.
Надягнувши їх, вони перетворюються на собак. Місяці нагороджують пасербицю. Вона одержує багато подарунків, але не дере носа. І коли королева благає її допомогти, вона з радістю погоджується.