План переказу 1. Пейзажна замальовка. 2. Хто побудував цю залізницю? 3. Оповідання про будівельників залізниці. 4. В уяві Вані з’являються страшні картини мерців, які втратили життя через каторжну працю.
5. Хлопчик, прокинувшись, розповідає про свій сон генералові, той, зареготавши, зі зневагою озивається про російський народ. 6. Автор говорить про те, яку плату одержують за свою працю будівельники дорогі.
Переказ і коротка характеристика добутку Віршу поданий епіграф (хлопчик запитує батька, хто побудував залізницю), що грає роль експозиції.
Ліричний герой – оповідач – їде в поїзді. Його попутники – генерал із сином Ванею.
Герой, заперечуючи слова генерала про те, що ця залізниця побудована графом Клейнмихелем, починає оповідання про тих, хто є щирими будівельниками залізничної колії. “Правду показати” автор має намір не генералові, а його синові Вані. Оповідач пояснює, що на цю каторжну працю людей зігнав цар, ім’я якому “голод”: Він-Те зігнав сюди маси народні. Багато хто – у
Мерці розповідають про те, який непосильної була робота: Ми надривалися під спекою, під холодом, З вічно зігнутою спиною…
Вічно голодні, мокрі й замерзлі, ці люди жили в землянках, боліли й умирали. Подяки за свою роботу вони не одержували, нагородою за їхню працю були лише побої начальства. І всі, про що вони просять, – пом’янути їхнім добрим словом. Оповідач підкреслює, що ці мужики для Вані – брати, т. е. такі ж люди, як і він сам.
Автор указує хлопчикові на один з юрби мерців – на виснаженого лихоманкою білоруса. Білорус страшний: “виразки на худих руках”, що опухли ноги, “ямою груди”. І тепер, після смерті, він не розгинає спини: “механічно іржавої лопатою” довбає мерзлу землю Оповідач говорить, що “цю звичку до праці шляхетну” потрібно б перейняти кожному, і призиває “мужика поважати”.
Зненацька засвистів паровозний свисток. Ваня опам’ятався й розповів про свої бачення батькові. Батько у відповідь зареготав.
Генерал відгукнувся про простих мужиків як про варварів, про “дике збіговисько п’яниць”, не здатному створити що-небудь гарне, і дорікнув оповідача в тім, що той зображує лише смутні картини життя. Оповідач погоджується показати “світлу сторону” – момент, коли “праці фатальні” кінчені. Народ зібрався в контори за розрахунком, однак грошей не дали, навпроти, мужики ще й повинні залишилися Приїхав підрядник оглядати пророблену роботу.
Сказав, що недоїмку дарує, а заодно дарує й бочку вина.
У відповідь мужики закричали “ура” і покотили бочку з пісень. Автор ставить сумне запитання: Здається, важко отрадней картину Намалювати, генерал?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)