МОВА І ЯЗИК
Розмовляє наша мова З Руським Язиком. – Мы с тобой,- Язик говорить,-
Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ.
Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. – Отакої! – каже Мова. – Я ж сестра твоя,
То чого ж російським діткам Шкодитиму я? І чого ворогувати Мові з Язиком? – Да пойми, – Язик говорить,- Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских В Украине есть. И других русскоязычных Всех не перечесть… – А вони,
Ми сюди їх вербували Чи за чуб тягли? Чом твої російськомовні Прагнуть увесь час, Щоб не стали їхні дітки Схожими на нас?
Від столиці України До найдальших сіл Все ставало менше й менше Українських шкіл… – Ну так что ж? – Язик питає. – Я для всех родной.
Я – Тургенев, Достоевский, Пушкин и Толстой. – Не хвилюйся, – каже Мова.- Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних Діточок своїх. Подивися на сучасну Молодь у містах Та послухай краєм вуха, Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв? Що для них Толстой? Та для них уже й Чапаєв Більше не герой.
Знаєш, скільки
Де ти бачиш їхні книги? Хто тут їх чита? Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки. Все ж то творять доморослі Наші “русаки”.
Ти у нас російськомовну Пресу переглянь. Чим натоптана й набита Та газетна дрянь? Уяви, що твій Тургенєв Прочитав би те,
Що братва російськомовна Про жінок плете, Як смакує походеньки Безсоромних дам. Він сказав би : – Это мерзость! Это стыд и срам.
– Ты права, – Язик промовив.- Слушай мой ответ. Мне от этих щелкоперов Тоже жизни нет. Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд Растлевает и позорит Мой и твой народ. Говорю тебе по-братски,
Истину любя: Ты, сестра, от этой мрази Береги себя. Защищайся, отбивайся,
А не то – капут: И тебя они угробят, И меня сожрут.
– Ну спасибі, – каже Мова, – За такі слова. Триста літ мене чавили, Але я – жива, Бо мене оберігає Божа благодать.
Є прислів’я : Бог не видасть – Свині не з’їдять.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)