КОШМАРНИЙ СОН
Подивишся передачі Та різні програми І думаєш: – Скільки ж можна Дражнитися з нами? Після кожної реклами, Кожної об’яви Тільки й чуєш: “Севастополь – город русской славы”. Позавчора пізнувато Я уклався спати. Сплю і бачу: ніби привид Пхається до хати. Пика кругла, наче диня, Оченята хитрі, Нога в гіпсі і блотняцька Кепка на макітрі.
– Ти чого це серед ночі? – Питаю в прояви, А він каже: – Собираю Вещи русской славы, Откудова эта шуба? Кажу: – Із Полтави. Пхає в сумку. – Значит, это Шуба русской славы. А откуда
Кажу: – Зі Сваляви. Пхає в сумку. – Значит, єто Шапка русской славы. З шафи чоботи жіночі Тягне за халяви. – Итальянские? – питає, – Значит, русской славы..
А откудова иконы? Из какой державы? – Із Києва. – Киев тоже Город русской славы.
Впакувався, сів до столу Поїв “на халяву”. – Обожаю вареники – Всерусскую славу! – А откуда коньячишко? Кажу: – З Балаклави.. – Так это же Севастополь, – Город русской славы…
Видув пляшку. Лізе в ліжко… До дружини Клави. – Куди?! – кричу. Это, – каже, – Баба русской славы!..
Я злякався і проснувся. Звідки ця химера? Напевне я надивився Передач про мера, Який має біля моря Русской слави дачу, А ще хоче Севастополь І Крим – на додачу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)