ТЮТЮННИК
У своїй повісті “Вогник далеко в степу” Григір Тютюнник зображує дуже важкі для нашого народу часи. Це був такий час, коли багато чоловіків загинуло, і залишилися лише жінки, старі люди, малі діти та підлітки. Головні герої – Павло, Василь Силка, Василь Обора, Василь Кібкало. Перших трьох хлопців до ремісничого училища погнала нужденність та бажання мати хоча б яку професію.
А Кібкало, здається цього усього міг би минути. Навіщо йому по холоду йти з самого рання, важко працювати? Щоб скоротити собі дорогу, хлопці навіть
Дисципліна в училищі була сувора, майже воєнна, але хлопців годували, видавали пілотки та гімнастьорки. Голодні, змучені нестачами, змерзлі, але веселі та завзяті, хлопці з гільз роблять лопати. Вийшло тридцять дві першокласні лопати.
А які ж мрії в хлопців! Вони хочуть працювати, приносити користь, допомогти своїм родинам. “Директор училища сказав про велику надію держави на нас – трудові резерви”. Дійсно, саме на них розраховувала держава, бо саме їм жити і робити своє життя кращим. Приємно і те, що вони піклуються про
А потім ще посадили тополю. Вогниками в степу були не тільки ті “станції “, що зробили хлопці в степу, щоб не заблукати. “Вогниками в степу” були самі хлопці для своєї держави підчас післявоєнної відбудови. Адже завдяки їх патріотизму держава отримала додаткові робочі руки.
Кілька повоєнних років поспіль народ присвятив важливій і нелюдськи важкій роботі. Зводилися з поту цілі міста, заводи, фабрики. Але ця відбудова ходила і в душах людей, які поступово звикали до мирного життя.
Сучасність також вимагає від нас працелюбності, витривалості і – надії. Ходімо на вогник, друже. Бачиш його – вогник далеко в степу?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)