Патрік Зюскінд “Запахи. Історія одного вбивці”. Образ Гренуя та його літературні прототипи

УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас

II семестр

ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ.

УРОК № 61

Тема. Патрік Зюскінд “Запахи. Історія одного вбивці”. Образ Гренуя та його літературні прототипи

Мета: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст, особливості твору письменника; розвивати навички сприйняття, аналізу постмодерністського твору, “розшифрування” його, прочитання підтексту, висловлення своєї думки про нього, своєї інтерпретації; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до самопізнання

та самовдосконалення, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до повісті, твори з літературними прототипами.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Є генії і є Генії. Одні будують храми, створюють шедеври мистецтва, роблять винаходи, що сприяють людському прогресові,- і уславлюються у віках. Інші цього не вміють, але теж хочуть прославити своє ім’я. Тому руйнують храми, як Герострат, отруюють свідомість молодих людей ідеєю вседозволеності, як Наполеон, оспівують жорстокість і розпусту, як маркіз де Сад (звідси

поняття “садизм”), знищують мільйони людей, як відомі очільники тоталітарних режимів XX ст.

Природу “злих геніїв” намагається осягнути П. Зюскінд у повісті “Запахи…” Про це й поміркуємо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Розкажіть про життєвий і творчий шлях П. Зюскінда.

Поділіться враженнями про прочитаний твір “Запахи…”.

З’ясуйте основні елементи сюжету твору.

Експозиція – опис Франції XVIII ст., запахів, що панували в тогочасному Парижі, а відповідно, і міського побуту.

Зав’язка – народження в жінки, що торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх, їй не потрібних.

Розвиток дії – життя Гренуя в установі мадам Гайяр, у майстерні Грімаля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів і відповідальності.

Перша кульмінація – скоєння Жаном-Батістом Тренуєм убивства дівчинки заради її запаху. Рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив.

Розвиток дії – Гренуй опанував парфумерне мистецтво в майстерні Бальдіні, вразив того своїм талантом. Прагнучи досконалості, він після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер. Мандрує й усамітнюється на горі.

Прибувши до міста Грас, знову заради запаху невинної дівчини убиває кількох дівчат.

Друга кульмінація – убивцю дівчат Гренуя схопили й засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосовує парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Гренуя, ним захоплюються, його опікує батько вбитої дівчини Ріші. Гренуй відчуває себе Великим, Богом, Прометеєм.

Але йому не потрібна любов, бо він не знає, що це. У його серці тільки ненависть.

Розв’язка – злочинці-людожери, кинувшись на запах парфумів Гренуя, розривають їх творця на шматки.

IV. Формування вмінь і навичок

1. Колективна характеристика Гренуя (або робота в групах за етапами життя героя)

1) Бесіда

Звідки могла взятися така потвора – у фізичному й у моральному планах? (Народжений без любові, кинутий матір’ю напризволяще; виростав у жахливих умовах сирітського закладу; не мав запаху, що відлякувало людей, дратувало однолітків; пройшов жорстоку школу каторжної праці й знущань у майстерні чинбаря; не знав слів “любов”, “чесність”, “порядність”, “віра” й не розумів їх значень.)

Яким чином Гренуй добився професійного успіху, навіть отримав владу над людьми? (Завдяки своїм феноменальним здібностям відчувати запахи, запам’ятовувати їх, комбінувати й створювати нові композиції; був працьовитим, мав фанатичну жагу до експериментів, мріяв створити найдосконаліший запах парфумів.)

Чому Гренуй здійснював жахливі вбивства? (У нього не було жодних моральних перепон, табу на шляху досягнення мети, адже він не знав ні жалю, ні любові, не відав про цінність і неповторність людського життя.)

Чи була в Гренуя якась інша можливість досягти мети, улаштувати своє життя, не забираючи інше? (Так, адже мав надзвичайні здібності й можливості, забезпечив Вальдіні славу найвизначнішого майстра Європи.)

Як автор ставиться до свого героя? (Відкрито негативно, описує його то як кліща, то як павука.)

Який ідейний смисл цього образу? (Ніяка геніальність, ніяка висока чи невисока мета не варті людського життя.)

2) Складання усної характеристики образу Гренуя із добиранням відповідних цитат із твору

2. Інтерактивна вправа “Мозковий штурм”

Визначити в повісті “Запахи…” риси постмодернізму.

Очікувані відповіді

Наявність двох пластів – рис масової літератури (детективний сюжет) та елітарної.

Інтертекстуальність.

Пародіювання іронія, гротеск.

“Віртуальний історизм” та ін.

Змішування стилів – художнього й публіцистичного.

3. Слово вчителя

– Головний герой повісті П. Зюскінда “Запахи” Гренуй має своїх літературних прототипів. Перш за все, це герой твору Т. А. Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Циннобер” – такий же потворний “курдупель”, що виявився непотрібним власній матері. Його пожаліла фея й подарувала три чарівні волоски, завдяки яким люди бачили в ньому тільки прекрасні риси та вчинки, які він, до речі, нахабно забирав у інших.

Закінчується ця історія ганебною загибеллю героя в нічному горщику. Сама фея пошкодувала про свій добрий вчинок.

Пригадаймо негативних персонажів роману Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” – добропорядних і законослухняних, на перший погляд, громадян – наглядачів робітного дому, сирітських закладів, членів опікунської ради, сусідів,- жорстокосердих, байдужих і корисливих.

У “Дивовижній історії Петера Шлемеля” німецького письменника Адальберта Шаміссо герой обміняв власну тінь на гаманець із золотом. Однак людина без тіні викликала страх та відразу в усіх оточуючих й потерпіла фіаско.

Отримав за допомогою гіпнозу владу над аудиторією і герой новели Т. Манна “Маріо і чарівник” Кавальєро Чиполла. Приниження людей, насмішка над ними тішить фокусника. Кінець відомий.

Простий хлопець, офіціант Маріо не витримує знущань над найсвятішим, що є в його душі, і стріляє в кривдника.

П. Зюскінд називає свого героя “бацилою”, що що перегукується з невмирущою бацилою чуми в однойменному романі А. Камю.

Паралелей із твором письменника можна навести чимало. Та всі вони підкреслюють істинність відомого твердження, що геній і злодійство – речі несумісні.

V. Домашнє завдання

Знати зміст твору, уміти його аналізувати.

Характеризувати образ головного героя, розповідати про його літературні прототипи.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про життя і творчість Р. Баха, М. Кундеру, Харукі Муракамі, Я. Вишневського.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Продовжте речення:

– Найбільше мене вразило у творі П. Зюскінда…