І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.)
2. Оповідання “Лихий попутав”, повість “П’яниця” – обвинувачення світу підлості і насильства.
6. “Повія” – роман про трагедію жінки в умовах буржуазного суспільства. (Героїня роману Христя – образ жіночої “пропащої сили”.) ІІІ. Панас Мирний – “найвизначніший український повістяр” (І. Франко). (Панас Мирний увійшов у літературу як основоположник соціально-психологічного роману, видатний майстер великих прозових жанрів, із появою романів і повістей письменника в українську художню прозу прийшла повінь народного життя з надзвичайно багатим емоційним світом простих людей.)