“Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса” – так охарактеризував видатного українського письменника-гумориста Остапа Вишню Олесь Гончар. Мабуть, в Україні (та й за її межами) немає жодної людини, яка б не читала чи не чула неповторних Вишневих усмішок.
Вони нікого не залишають байдужими: примушують сміятися (а за сміхом уважно придивлятися до оточуючого життя), бачити вади не тільки у інших, ;і й свої власні, учать робити потрібні висновки. Ось чому, я гадаю, О. Гончар назвав творчість сатирика і гумориста “країною
Ця любов стала головним джерелом його гумору; недарма девізом життя письменника стало твердження: “Треба любити людину більше, як самого себе”. Усмішки О. Вишні з повним правом можна вважати унікальним явищем в українській літературі. Де ще так органічно поєдналися народний анекдот і лірика, милування природою і висміювання недоліків та вад окремих людей: Які б теми не обирав гуморист, кого 0 не чіпляв
Пересипані жартами, дотепами та просторіччями, гуморески являють нам колоритні фігури персонажів у кумедних обставинах, висміюють політичні, суспільні та побутові негаразди мовою сатири. Саме через це такі близькі та улюблені твори, де Завжди страшна для помислу лихого, Для покруча, для бонзи керівного Постійно діюча, негаснуча, мов Етна, Остапова сатира іскрометна. (Валентина Лагода)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)