Великі надії покладав Остап Вишня на культурне відродження 20-х років, українізацію. І 1926 року він видав збірку “Українізуємось”. Відчувається стурбованість гумориста щодо проблем розвитку української мови. Він розмірковує про збереження н чистоти, розширення сфер вживання, про шляхи досягнення грамотності.
В гуморесці “Чухраїнці” з сумною іронічною посмішкою говорить Остап Вишня про менталітет українця, ного негативні національні риси. Скільки в ній пркорості, болю через егоїзм, інертність думки й дії рідного народу.
Для
Характеризуючи чухраїнськнй народ, гуморист перелічує його найістотніші негативні риси: “якби ж знаття”, “забув”, “спізнивсь”,
Уперто покірлива рослина”). А у вирі полеміки вони здатні і голови один одному попровалювати. У чуханні чухраїнці неперевершені майстри, ще й вигадливі дуже.
Остап Вишня іронізує зі свого народу. Але це – від великої любові до нього, про що свідчить запис у щоденнику гумориста: “Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків…”