Йти темним коридором і не чути власних кроків – що може бути жахливіше… Коли тобі сниться те, що відбудеться наступного дня, – стає не цікаво існувати в своєму вимірі… Хтось розкрив собі судини з надією стати краще, та по руці стікає щось чорне та холодне, обвиває шкіру слизьким гадом. Мимовільна помилка сьогодні стає вічним твоїм гріхом.
Морок криється глибоко у твоєму серці. Холодна зима. Остання зима…
Чорний, теплий сніжок лягає мені на плечі, наче руки давньої подруги. Він цілує мою шию, впивається у мою кров. Земля холодна
Я чітко відчуваю на своїх скронях ритмічні постуки серця пораненої тварини, яка тікає від чорного сонця, але інстинктивно усвідомлює, що невідворотно опиниться на бенкеті мертвої природи, на столі Богів. Коли нас було більше було складніше виживати, тепер нас практично не лишилось та життя кращим не стало. Стало навіть важче дихати – повітря з присмаком чужої крові перетворює горлянку на глиняну трубку. Маршем смерті крижана заметіль блукає сонним
Смерть розкидала свої чорні перлини, що розкотилися по першій слабкій кризі. Твій сон не захистить тебе від мороку. Час розколовся на два полюси : північний та східний ; день скоротився на два подихи, два кроки. Вітер втомився працювати на наші енергосистеми.
Ніхто не хоче передчасно помирати, та вітер вже не повернути. Під сірим прапором ми чекаємо весни, з останньою надією на краплю тепла, на сяйво зірок. Абсолютна тиша на планеті надходить з чорного кратера, який утворився після загибелі всесвітнього океану.
Смерть знайшла наш таємний сховок, тепер вона не відступиться, не відійде, легковажно махнувши чорним крилом. Ігри Гекатомби завершилися повним розгромом людського існування на планеті. Тепер смерті ніхто не буде заважати і вона тихо, владно всядеться на холодний, кам’яний трон всесвітнього панування, владно огляне пустими глазницями два вільні від життя полюси, два останні подихи людства.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)