Поема “Чорнобильська мадонна” з’явилася у збірці “Храм сонця” у 1988 році як болісний відгук на страшну трагедію в житті не тільки України, а й усього світу – вибух на Чорнобильській атомній станції, У той час багато українських письменників не змогли пройти повз планетне лихо, але витвір Івана Федоровича Драча став найбільш популярним. Авторові вдалося всю душу вкласти у вистраждані рядки:
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю аркуш…
Та не сам митець творить поему-стогін. “Вона пише тобою,
… Плачем будь, стань Голосінням,
Вирви над Прип’яттю паморозь сиву бузку посивілого і
Порідій у Рудому лісі, що від сонця рудіший
Проклятим будеш,
Родом і Плодом поганьбленим будеш, коли зламаєшся…
Витвір поетичного
Знаходить письменник навіть місце для “чорного” гумору, пишучи про “розумну” бабу в целофані, яка взула в чоботи свою корівчину, але продовжує випасати її й пити молоко, видобуте з зараженої трави. Кожна частина поеми має власний епіграф, який відсилає нас до того чи іншого твору, наприклад, “Марії” Т. Г. Шевченка, народної думи “Бідна вдова і три сини”, “Скорбної матері” П. Тичини, “Лебедів материнства” В. Симоненка тощо. Ці твори додатково допомогають по камінчику скласти образ Чорнобильської мадонни, яка поєднала в собі й Богородицю, й Шевченкову Катерину, що втрачає дитину і ніколи вже більше не стане матір’ю, і вселенську матір, яку “не можна вибирати”.
Складна побудова поеми “Чорнобильська мадонна” дозволяє побудувати ємний і всеохопний образ Мадонни, водночас грізної, безжальної до винищувачів життя і доброї, ніжної до всього, що вижило в страшній техногенній катастрофі. Мадонна, яка несе планету в майбутнє, прагнучи врятувати її від майбутніх трагедій.