Сергій Петрович – студент третього курсу природного факультету. Він некрасивий, нерозумний, неспритний, ординарний. Йому не вдаються романи з жінками, у нього немає близьких друзів, хоча він всім серцем жадає й любові й дружби.
Сергій Петрович живе разом зі студентом Новиковим, талановитою, розумною й щедрою людиною. Під керівництвом Новикова Сергій Петрович приймається читати Ницше. У навчанні філософа парубка найбільше вражає ідея надлюдини.
Втім, до кінця роботу “Так говорив Заратустра” Сергій Петрович так і не дочитує:
Сергій Петрович не хоче бути “німим матеріалом для щастя інших”, а сам домогтися щастя не може (він не здатний заробити гроші, не знаходить розради в нелюбимій праці, нікого не любить). Сергій Петрович вирішує вмерти. Прийнявши це рішення, він міняє свій спосіб життя: стає общительнее, вертається до занять і проч.
Парубок власноручно
Анненский И. Ф.
Анненский И. Ф. – Болісний сонет
Ледь бджолине гуденье замовчало,
Уж ниючий комар наблизився, дзенькаючи…
Яких обманів ти, про серце, не прощало
Тривожній порожнечі кінченого дня?
Мені потрібний поталий сніг під жовтизною вогню,
Крізь пітне скло що світить утомилося,
И щоб пасмо волось так близько від мене,
Так близько від мене, розвившись, тріпотіла
Мені треба димних хмар з померклої висоти,
Круженья димних хмар, у яких немає колишнього,
Напівзакритих очей і музики мрії,
И музики мрії, що ще не знала слова…
ПРО, дай мені тільки мить, але в житті, не в сні,
Щоб міг я стати вогнем або згоріти у вогні!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)