Висока сосна на окраїні села завжди вабила відчайдушних хлопчиків. А після того, як Павлусь Крапин почав залазити на це дерево, розповідати про те, що бачить, герой добутку Ю. Збанацького вирішив теж підкорити це дерево. Він довго ходив навколо сосни, придивлявся, збирав сили. І от один раз, коли хлопців не було поблизу, хлопчик вирішив забратися на саму вершину. Важко було добратися до перших галузей, страшно стало, коли треба було перебратися з невеликої сосонки на сосну-велетня. І зупинитися він уже не міг, відчуваючи, що від скорення сьогоднішньої
Хлопчик, зібравши всю силу волі, мужності й відваги, зробив останній ривок і оглянувся навкруги. Унизу стояли хлопці й уражено дивилися на нього. І маленький сміливець їх не бачив. Його погляд потягнувся туди, де небо сходилося із землею, де високі будинки й навіть церква виглядали такими маленькими, як дитячі іграшки, а люди, які копошилися на своїх нивах, здавалися мурахами
И тоді вперше хлопчик зрозумів, що людина – це частка природи: як пташина, як тополя, як ця сосна, що відкрила для нього, як дитячу мрію перетворити в реальність. Як потрібна мужність і відвага,
У мене теж була така висота. По характері я людина непосидючий, темпераментний і потрібно було виявити неабияку волю, щоб виховати в собі терпіння, ретельність, старанність