Нас оточує багато людей, які тим чи іншим чином досить часто знаходяться поряд з нами, які нам не байдужі, яких ми любимо та поважаємо. Найближчими з них є наші батьки, про яких я й хочу розповісти у своєму творі. Е така оповідка, яка стала народною: якось маленька дівчинка загубила на ярмарку свою маму і стала її розшукувати. Коли її стали розпитувати, яка ж у її мами зовнішність, як вона виглядає, зі слів дівчинки з’ясувалося, що її мама – найкраща у всьому світі: у неї найніжніші руки, їх дотик – як дотик самої тендітної квітки, у неї найдобріші
Але дитина навіть заплакала від радості, і в цьому немає нічого дивного, ба мама для дитини – найдорожча у житті людина, найвродливіша та найкраща.. Так і у мене – мама – найкраща у світі людина. У неї ніжний погляд
Невеличкі мамині вуста майже постійно випромінюють посмішку, яка ніби весняні сонячні промені, зігріває усіх навкруги. І я вже добре знаю, що коли у мами стиснуті вуста, вона прийняла якесь важливе рішення і вже не відступиться від нього, вже ніхто її не переконає змінити своє рішення. Моя мама – як пташка, яка готова будь якої хвилини спурхнути на порятунок своїх близьких чи зовсім сторонніх людей. А скільки відтінків має її голос! Від дзвінкого, як чисте джерельце, до вуркотливого та ніжного, як у голубки, яким вона колись розповідала нам казки, та й зараз таким голосом мама, присівши на край ліжка, заспокоїть, дасть пораду та запевнить, що все буде добре, вислухавши усі наші негаразди.
Не менш, ніж маму, люблю я свого батька. Хоча зовні він здається досить звичайним, для мене він найближча та найкраща у світі людина. Мій батько невисокий на зріст, у нього карі очі, прямий ніс та темне волосся.
Статура у нього, як у справжнього спортсмена, бо в дитинстві він багато займався спортом. Тому він сильний, як стародавній богатир, дужий та витривалий, як мураха, і спритний у всіх своїх ділах, як справжній сучасний чоловік. Мені дуже подобається проводити час з батьком, я люблю, коли він влаштовує різні спортивні розваги та змагання.
У цей час мені здається, що не батько, а старший товариш знаходиться поряд зі мною. У карих, майже чорних, як ніч, очах батька в цей час з’являються веселі іскорки, він заразливо посміхається і поводить себе наче юнак, від чого обличчя у нього навіть молодішає. Я дуже співчуваю тим, у кого немає батьків.
А тим, у кого вони є, хочу побажати, щоб вони усе життя пам’ятали про те, що батьки будуть залишатися з нами довше, якщо ми будемо дорожити кожною хвилиною спілкування з ними та будемо добре дбати про їх добрий настрій та спокій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)